Солоухин, "чорні дошки": короткий зміст по главах
Книги Володимира Солоухина всегда були класичним зразки російської прози. Напісані живою мовою, прісвячені актуальним темам, смороду пріверталі Рамус сучасніків. Все це відносіться и до твору під назв «Чорні дошки».
Много цікавого розповідає своим читачам Солоухин. «Чорні дошки» (короткий Зміст цього твору ми розглянемо в даній статті) є одним Із найбільш важлівіх творів письменника.
У своїй повісті автор звертає Рамус на ті, что в радянську Епоха в результате ідеологічної БОРОТЬБИ були зніщенні або Забуттю безцінні пам`ятки Давньоруська мистецтва - ікони старовинного письма, значімість якіх Величезна.
Про що розповідає твір «Чорні дошки»? Короткий Зміст по главах
У цьом невелика прозові творі автор розповідає про ті, что одного разу в его життя прийшла пристрасть до колекціонування. Однако це Було не просте колекціонування марок або монеток, ВІН Збирай роботи майстрів стародавньої Русі, щоб Передат новому поколінню Традиційне народне світобачення и красу виробів релігійного побуту.
Твір Було Опубліковано в 1969 году. Воно складається з 15 частин, Післямови автора и пріміток.
Зміст Першої части твору
Много цікаве розкріває перед читачами Солоухин Володимир. «Чорні дошки» (короткий Зміст Першої части буде Розглянуто нижчих) - це Розповідь про ті, як одна людина намагається Зберегти унікальну спадщину Древньої Русі.
Передує Розповідь своєріднім лірічнім вступити. Автор згадує історії про збірачів и колекціонерів - чудовий, в общем-то, людей, Які жили и живуть у нашому мире.
Всім відомі збирачі марок або філателісті, однак автори їх заняття здається нудним, Аджея марка - це только шматочок паперу, часто Вже НЕ представляет собою ніякої художньої цінності. Часто люди Грають з марками в Певної гру, сплачуючі за рідкісні з них Шалені гроші.
Ми розглянулі Перша частина твору «Чорні дошки» (короткий Зміст). Солоухин в Цій вступній части назіває собі збірачем, людино, душа которого пронизана любов`ю до прекрасного. Тому ВІН шукає в старих и часто нікому НЕ потрібні РЕЧІ свой скарб. Нехай це буде стара листівка або рукописна книга и т. Д Сам письменник зізнається, что в дітінстві его пристрастю Було збиральництво яєць диких птахів. Зараз Солоухина цікавлять російські ікони древнього стилю письма.
Автор про свой Незвичайна збіранні
У второй части автор говорити про ті, что в его дітінстві часто трапляє Масові спалення ікон як чужих ідеологічніх артефактів. Піонерів, Які потайки від батьків спалювалі домашні ікони, даже хвалили в школі, як героїв. Однако, на мнение письменника, ікони представляються собою не только образ релігійного Поклоніння, а й твір Давньоруська мистецтва, до которого просто необходимо ставити очень Дбайливий. Автор докладно розповідає про роботу двох своих знайомиться художників-реставраторів, Які Повертайся чорним дошку, вцілілім во время знищення ікон, первісній вигляд. І що це булу за краса, коли чорний куля кіптяві и бруду знімався з ікон и на реставраторів дивився лик 16 або даже 15 століття!
Зміст твору в 4-й и 5-й главах
Безліччю історій поспішає Поділитися з читачами Солоухин Володимир. «Чорні дошки» (короткий Зміст по главах Пропонується вашій увазі в даній статті) - це цілісній твір про ті, як письменник став збіраті свои Перші ікони - ті самі почорнілі від часу дошки у своих односельчан. У третини розділі ВІН докладно опісує всі п`ять дерло ікон своєї майбутньої Колекції.
У четвертому розділі письменник розповідає про ті, як ставши шукати ікони в стародавні селі Снєгірьова, Який належали колись князям Салтиковим. Для цього ВІН відвідав стару церкву села. У Цій церкві служив отець Іоанн - людина шанована и сильних духом. Даже в 30-і роки Минулого століття ВІН НЕ отказался от священства, хоча его до цього прімушувалі, но вместе с іконамі Тримай на стіні портрет Сталіна, щиро шануючі и цього земного вождя разом з шанованім їм Богом. На годину, коли Солоухин ставши збіраті ікони, священик Вже давно БУВ поховань, но в селі продовжувала жити его внучка, у Якій автор МАВ Намір попросіті старі ікони. Кроме ікон, у внучки священика удалось взяти на годину два довідника, Які були прісвячені Опису храмів центральних губерній Російської імперії.
Організація рятувальної Експедиції: огляд 5-й и 6-й глав
Зрозумілі для чітачів історії розповідає Солоухин. «Чорні дошки» (короткий Зміст наступної части під назв «Створив» розглядається нами нижчих) - це гімн старої російської життя.
После невеликого вступления автор в п`ятому розділі оповідає про село, розташованому під містом Володимиром. Як і грецький «ставрос» - хрест, звідсі походити и назва цього місця. Село це незвичне тім, что з 17 століття належало воно або царський особам, або церкви, тому тут Було побудовали два великих и красивих храму з усім необхіднім для церковних служб. Однако з тих пір много чего змінілося: за радянської влади обидвоє храми стали використовуват для потреб сільського господарства, в результате такого использование один з храмів Було зніщено, а Інший - превратился в жалюгідне видовища.
У п`ятому розділі Солоухин розповідає, як ВІН разом зі Своїм другом-художником решил організовуваті Експедиції по різніх селах, щоб рятуваті старовинні ікони. Сам ВІН називається ЦІ Експедиції рятувальна.
У шостому розділі автор продолжает свою Розповідь. ВІН каже, что рятувальна експедиція привела его в село, де Довгі роки стояв монастир. У селі смороду з другом сходили до голови колгоспу и оголосілі Йому, что збірають усе стародавнє. Їм стали приносити много речей, в тому чіслі и чорні дошки ікон.
Огляд 7-й, 8-й и 9-й глав
Много российских ікон стародавнього письма зібрав Солоухин. «Чорні дошки» (короткий Зміст 7-й, 8-й и 9-й глав твори представлено нижчих) - це книга про ті, что Кожна людина может здійсніті свою мрію. Мрією письменника стало збиральництво.
На підтвердження цього слід в творі Розповідь про ті, что автор все сільніше прів`язувався до свого Захоплення. ВІН Вже ночами думав про старовину іконах и будували плани їх порятунку. Однако не всі Було просто. Часто богомільні люди боялися Показувати и віддаваті в руки автора и его одного ікони, Які смороду з великими труднощамі вбереглі від знищення.
У восьмому розділі автор продолжает Розповідь про ті, что церковні люди, як старенький глухий и сліпий сторож розореної, но НЕ знесеної церкви, боятися розповідаті про старих іконах, вважаючі, что їх хотят зніщіті.
Солоухин опісує свои відвідіні однієї з покинутих церков, в якіх зберігалося много ікон, Які Прийшли в повну Непридатність и гнилих. Мерзоту запустіння віклікає у него Самі сумні роздуми.
У дев`ятому розділі Солоухин продолжает Розповідь про свои пригоди. Цього разу ВІН решил Войти в Закритого акціонерного церкву, прихожани якої, побоюючісь ее розорення, навмісне заховали від неї ключі. Автору з великими труднощамі удалось вмовіті небажаним жінок показати Йому вміст церкви.
Автор підводіть Підсумки твори
Отже, ми познайоміліся з твором «Чорні дошки». Короткий Зміст (Солоухин називається свою книгу поверненням до вітоків) цієї повісті Було Розглянуто нами в Цій статті.
В останніх главах свого твору автор підводіть Підсумки Розповіді. Так, в 10-му розділі ВІН розповідає про свою подорож за стародавнімі іконамі до старенької-черніці, яка взяла на себе роль їх берегині. У 11-му розділі Солоухин, роблячі ліричний відступ, розповідає читачам про Особливості давньоруської іконопісу, перераховуючі найвідоміші образи. У 12-му розділі автор опісує сумні результати своих пошуків, Які в черговий раз закінчіліся безрезультатно, тому что ікони, Які ВІН знайшов на оборі одного з колгоспів, погибли від цвілі й вогкості. У 13-му розділі Солоухин з Сумно сміхом згадує, як сільські баби боялися віддаваті Йому ікони, вважаючі, что ВІН їх бере на поталу. У 14-му розділі автор розповідає, як намагався Врятувати ікону, яка булу прибита в хаті як звичайна дошка, а сувора господиня нізащо НЕ Хотіла ее віддаваті. У 15-му розділі ВІН опісує порятунок їм Останньої ікони - «Спаса в силах» - и Відновлення ее давно вигляд.
Солоухин, «Чорні дошки»: короткий Зміст. Післямова
Післямова є композіційнім фіналом твору, в якому автор, Останній раз звертаючи до чітачів, знову повторює ключові моменти своєї повісті.
Нами Було Вівче твір «Чорні дошки» (короткий Зміст). Солоухин Володимир Олексійович в післямові говорити про ті, что часи поступово змінюються, і люди перестають вікідаті або спалюваті ікони, бачачі в них художню Цінність. А це вселяє Певний оптимізм, что дозволяє сподіватіся, что мистецтво древніх іконопісців буде хоча б частково Збереже.
