Петро глєбов: фільмографія, біографія і особисте життя

Петро Глєбов - легендарний радянський актор. Багатьом представникам нинішнього покоління його ім`я і прізвище нічого не говорять. Ми вирішили виправити це непорозуміння. Прочитавши статтю, ви дізнаєтеся, де народився і навчався Петро Глєбов. Особисте життя актора теж буде розглянута. Бажаємо приємного читання!

Петро Глєбов: біографія

Народний артист СРСР з`явився на світ 14 квітня 1915 року в Москві. Він із сім`ї потомствених дворян. Мати Петра - скромна й інтелігентна жінка, а батько був ватажком Каширського дворянства. Знаменитий козачий отаман Орлов-Денисов теж доводився родичем нашому герою.

До 4 років Петро проживав в російській столиці. Але під час революції їм з братом довелося переїхати в село, розташоване неподалік від Звенигорода. Вечорами хлопці разом з бабусею і дідусем співали пісні під гармонь. А з настанням темряви хлопчики бігали на конюшню. Їм подобалося кататися верхи. Петя прекрасно справлявся з конем. Він мріяв стати гусаром.

Навчання

Повертатися в Москву довгий час було не можна. Тому наш герой відвідував сільську школу. Вчителі вважали його старанним учнем, що тягнувся до знань. Після закінчення семирічки Петя повинен був вибрати свою майбутню професію. Недовго думаючи, він виявив бажання навчатися в меліоративному технікумі. Чим же обумовлений його вибір? Просто Петя дуже любив природу. З травня по жовтень він ходив босоніж по траві. З ранніх років хлопчик захоплювався полюванням.

Відео: Мужики !.

Незабаром технікум з Москви перевели в провінцію. Глєбов відправився в місто Брасово. Там хлопець без праці надійшов в меліоративно-дорожній технікум. Навчання тривало 4 роки. Але це коштувало того. У 1940 році Петя отримав диплом про закінчення закладу. Він відправився в Москву, де вступив в оперно-Драматичну студію Станіславського. Його зарахували на курс М. Кедрова.

війна

У 1941 році нашого героя взяли в драмтеатр ім. Станіславського. Петро Глєбов отримував невеликі ролі. Незабаром він добровольцем пішов на фронт. Протягом 4,5 років молода людина служив в зенітно-артилерійському полку. Разом з бойовими товаришами Петро охороняв західний сектор Підмосков`я від іноземних загарбників.

Мирний час

Глібову вдалося пережити голод і холод. Після закінчення війни він повернувся в московський драмтеатр. Багатьох з його колег вже не було в живих. У пам`яті Петра Петровича вони залишилися світлими і талановитими людьми.

Службі у драмтеатрі ім. Станіславського Глєбов віддав майже 20 років свого життя. Він брав участь в десятках вистав. Серед його робіт можна виділити ролі в таких постановках, як «Салемські відьми», «Дні Турбіних», «Три сестри» та інші.

Відео: Петро Глєбов. Пам`яті Артиста ..

Кінокар`єра

Зніматися у фільмах Глєбов Петро Петрович почав ще в 1940 році. Першою його кінороботи стала епізодична роль в картині «Кохана дівчина». Перед відправкою на фронт актор встиг знятися у фільмі «Мрія». Роль була настільки крихітною, що його ім`я і прізвище навіть не вказали в титрах.

Повернувшись з фронту, наш герой вирішив продовжити кінокар`єру. Однак першу велику роль він отримав лише в 1957 році. режисер Сергій Герасимов запропонував йому співпрацю. Петро Глєбов успішно вжився в образ Григорія Мелехова. Глядачі високо оцінили гру молодого актора.

На зйомках «Тихого Дону» селянські навички, набуті Петром в дитинстві, припали до речі. Наприклад, його не потрібно було навчати верховій їзді. Глєбов з ранніх років знав, як потрібно поводитися з конем.

Відео: Юність Петра. (1980). Повна версія

Роль Гриші Мелехова зробила нашого героя відомим і затребуваним актором. Пропозиції від режисерів посипалися на нього, немов з рогу достатку. Але Петро Петрович не хапався за кожну роль. Він уважно вивчав сценарії. Більшість пропозицій йому довелося відсіяти. Глєбов знімався лише в тих фільмах, до яких у нього лежала душа.

За всю свою акторську кар`єру він знявся більш ніж в 40 картинах. Серед його кіноробіт можна виділити:

• «Самотність» (1965) - Сторожев;
• «Морський характер» (1970) - полковник Архипов;
• «Полум`я» (1974) - командир Суровцев;
• «Мужики!» (1981) - Матвій Зубов;
• «Полин - трава гірка» (1982) - генерал Жариков;
• «Битва за Москву» (1985) - Будьонний;
• «Сурей» (1987) - дядя Коля;
• «Браві хлопці» (1993) - майор;
• «Сага древніх булгар» (1999).

Петро Глєбов, біографія: особисте життя

Наш герой ніколи не був бабієм і підкорювачем жіночих сердець. До вибору супутниці життя ставився з усією відповідальністю. Петро Петрович одружився, коли йому було 32 роки. Всі його брати вже давно мали сім`ї.

Зі своєю дружиною, Мариною Левицької, актор познайомився випадково. Симпатична дівчина прийшла до Глєбовим з дорученням від тітки. Петро познайомився з нею. Марина йому дуже сподобалася. Актор красиво залицявся до неї. І незабаром він запропонував коханій руку і серце. Марина відповіла згодою. Заради щасливого сімейного життя дівчина пожертвувала своєю кар`єрою художника-архітектора.

28 липня 1956 на світ з`явився первісток Марини і Петра - чарівна донька. Маленьку назвали Оленою. Незабаром в сім`ї Глібових чергове поповнення. Народилася їх друга дочка Ольга.

смерть

В останні роки життя у актора пустує серце. Дружина намагалася оточити його турботою і ласкою. Лікарі рекомендували Петру Петровичу побільше відпочивати на природі. Але йому було ніколи. Навіть в похилому віці він продовжував зніматися у фільмах.

Одного разу у Глібова стався інфаркт. Актор виявився в лікарні. Якщо ви думаєте, що там він тихо і спокійно лежав на ліжку, то сильно помиляєтеся. Наш герой розповідав анекдоти сусідам по палаті.

Своє 85-річчя відомий артист відзначив вдома, у колі близьких людей. Рясного столу і подарункам він радів, мов дитина. А через 3 дні його не стало. 17 квітня 2000 року - це дата смерті актора. Яка ж причина загибелі Глібова? Зараз ви про все дізнаєтеся.

Петро Петрович залишився один вдома. У двері подзвонив листоноша. Актор різко встав, потім впав на підлогу. У нього відірвався тромб. Смерть Глібова сталася миттєво. Ніякого болю він не відчув. Бездиханне тіло Петра виявила його дружина. Марія Олексіївна буквально почорніла від горя. Вона відразу ж викликала швидку допомогу і співробітників МВС.

Відомого і улюбленого багатьма артиста поховали на Ваганьковському кладовищі. Дружина і дочки регулярно приходять до нього на могилу. Вони приносять його улюблені квіти - вогненно-червоні гвоздики.

На закінчення

Петро Глєбов прожив довге життя, насичене радісними і трагічними подіями. Він зробив вагомий внесок у розвиток вітчизняного кінематографа. Багатьом сучасним представникам акторської братії слід рівнятися на нього.