Осип мандельштам: біографія з фото

Одна з найтрагічніших доль була уготована радянською владою такому великому поетові, як О. Мандельштам. Біографія його склалася так багато в чому через непримиренного характеру Осипа Емільовича. Він не міг терпіти неправду і не хотів схилятися перед сильними світу цього. Тому інакше в ті роки і не могла скластися його доля, що усвідомлював і сам Мандельштам. Біографія його, як і творчість великого поета, який багато чого вчить ...

Будушем поет народився у Варшаві 3 січня 1891 р Дитинство і юність провів у Петербурзі Осип Мандельштам. Автобіографія його, на жаль, не була написана ним. Однак спогади його лягли в основу книги "шум часу". Її можна вважати багато в чому автобіографічної. Відзначимо, що спогади Мандельштама про дитинство і юність суворі і стримані - він уникав себе розкривати, не любив коментувати як свої вірші, так і своє життя. Осип був рано дозрілим поетом, вірніше, що прозрів. Строгість і серйозність відрізняють його художню манеру.

Ми вважаємо, що слід докладно розглянути життя і творчість такого поета, як Мандельштам. Коротка біографія відносно цієї людини навряд чи доречна. Особистість Осипа Емільовича дуже цікава, а творчість його заслуговує самого уважного вивчення. Як показав час, одним з найбільших російських поетів 20 століття був Мандельштам. Коротка біографія, представлена в шкільних підручниках, явно недостатня для глибокого осмислення його життя і творчості.

Походження майбутнього поета

Відео: Поети Росії ХХ століття. Осип Мандельштам. 1 частина

Швидше в похмурі тони пофарбовано те невелике, що можна виявити в спогадах Мандельштама про його дитинстві і оточувала його атмосфері. За словами поета, сім`я його була "важка і заплутана". У слові, у мові проявлялося це з особливою силою. Так, принаймні, вважав сам Мандельштам. Своєрідною була мовна "стихія" сім`ї. Відзначимо, що єврейський рід Мандельштамів був старовинним. Ще з 8 століття, з часів юдейського освіти, він подарував світові відомих лікарів, фізиків, рабинів, істориків літератури і перекладачів Біблії.

Мандельштам Емілія Веніамінович, батько Осипа, був комерсантом і самоучкою. Він був повністю позбавлений почуття мови. Мандельштам у своїй книзі "шум часу" відзначав, що у нього абсолютно не було мови, було лише "без`язичіе" і "недорікуватість". Інший була мова Флори Йосипівни, матері майбутнього поета і вчительки музики. Мандельштам зазначав, що словник її був "стиснутий" і "бідний", Обороти одноманітні, проте це була дзвінка і ясна, "велика російська мова". Саме від матері Осип успадкував, разом з музикальністю і схильністю до захворювань серця, точність мови, загострене почуття рідної мови.

Навчання в Тенишевском комерційному училищі

Мандельштам в період з 1900 по 1907 рік навчався в Тенишевском комерційному училищі. Воно вважалося одним з кращих серед приватних навчальних закладів нашої країни. Свого часу в ньому навчалися В. Жирмунський, В. Набоков. Атмосфера, яка панувала тут, була интеллигентско-аскетичної. У цьому навчальному закладі культивувалися ідеали громадянського обов`язку і політичної волі. У 1905-1907-і роки першої російської революції не міг не впасти в політичний радикалізм і Мандельштам. Біографія його взагалі тісно пов`язана з подіями епохи. Катастрофа війни з Японією і революційний час надихнули його на створення перших стіховторних дослідів, які можна вважати учнівськими. Мандельштам сприйняв це як бадьору вселенську метаморфозу, обновляющую стихію.

Поїздки за кордон

Диплом училища він отримав 15 травня 1907 г. Після цього поет спробував вступити в бойову організацію есерів в Фінляндії, проте через малолітство не був прийнятий туди. Батьки, стурбовані майбутнім свого сина, поспішили відправити його від гріха подалі на навчання за кордон, куди Мандельштам їздив три рази. Перший раз він жив у Парижі з жовтня 1907 року по літо 1908. Потім майбутній поет вирушив до Німеччини, де в Гейдельберзькому університеті вивчав романську філологію (з осені 1909 по весну 1910-го). З 21 липня 1910 року до середини жовтня він проживав в Целендорфе, передмісті Берліна. Аж до самих останніх творів у віршах Мандельштама звучить відлуння його знайомства з Західною Європою.

Зустріч з А. Ахматової і М. Гумільовим, створення акмеїзму

Зустріч з Анною Ахматовою і Миколою Гумільовим визначила становлення Осипа Емільовича як поета. Гумільов в 1911 році повернувся з абиссинской експедиції в Петербург. Незабаром вони втрьох стали часто бачитися на літературних вечорах. Через багато років після трагічної події - розстрілу Гумільова в 1921 році - Осип писав Ахматової, що тільки Миколі Гумільову вдалося зрозуміти його вірші, і що він і понині з ним розмовляє, веде діалоги. Про те, як Мандельштам ставився до Ахматової, свідчить його фраза: "Я - сучасник Ахматової". Тільки Осип Мандельштам (фото його з Анною Андріївною представлено вище) міг публічно заявити таке під час сталінського режиму, коли Ахматова була опальної поетесою.

Всі троє (Мандельштам, Ахматова і Гумільов) стали творцями акмеїзму і найвищими представниками цього нового течії в літературі. Біографи відзначають, що між ними спочатку виникали тертя, оскільки Мандельштам був запальний, Гумільов деспотичний, а Ахматова норовлива.

Перша збірка віршів

У 1913 році створив свою першу збірку віршів Мандельштам. Біографія і творчість його до цього часу вже були відзначені багатьма важливими подіями, а життєвого досвіду вже тоді було більш ніж достатньо. Поет видав цей збірник за свій рахунок. Спочатку він хотів назвати свою книгу "раковина", Проте потім вибрав іншу назву - "камінь", Яке було цілком в дусі акмеїзму. Його представники хотіли немов відкрити світ заново, дати всьому мужнє і ясне ім`я, позбавлене туманного і елегійного флеру, як, наприклад, у символістів. Камінь - ґрунтовний і міцний природний матеріал, вічний в руках майстра. У Осипа Емільовича він є первинним будівельним матеріалом духовної культури, а не тільки матеріальної.

Осип Мандельштам ще в 1911 році прийняв християнство, зробивши "перехід до європейської культури". І хоча він був хрещений в методистської церкви (у Виборзі 14 травня), вірші першого його збірки відобразили захопленість католицької темою. Мандельштама полонив в римо-католицтві пафос всесвітньої організуючою ідеї. Під владою Риму єдність християнського світу Заходу народжується з хору народів, несхожих між собою. так само "твердиня" собору складається з каменів, їх "недоброї тяжкості" і "стихійного лабіринту".

Ставлення до революції

У період з 1911 по 1917 рік в Петербурзькому університеті, на романо-германському відділенні, навчався Мандельштам. Біографія його саме в цей час була відзначена появою першої збірки. Складним було його ставлення до розпочатої в 1917 році революції. Скандалом і невдачею закінчувалися будь-яким спробам Осипа Емільовича знайти собі місце в новій Росії.

Збірник Tristia

Вірші періоду революції і війни у Мандельштама складають нову збірку Tristia. ця "книга скорботи" була видана вперше в 1922 році без участі автора, а потім, в 1923 році, під назвою "друга книга" перевидана в Москві. Її цементує тема часу, потоку історії, який спрямований до її загибелі. Аж до останніх днів ця тема буде наскрізною у творчості поета. Даний збірник відзначений новою якістю ліричного героя Мандельштама. Для нього не існує вже особистого, непричетну до загального потоку часу. Голос ліричного героя може бути чути тільки як відгомін гулу епохи. Те, що відбувається у великій історії, сприймається ним як крах і будівництво "храму" власної особистості.

Збірник Tristia відбив і значна зміна стилю поета. Образна фактура рухається все більше в бік зашифрованих, "темних" значень, смислового зсуву, ірраціональних мовних ходів.

Поневіряння по Росії

Осип Мандельштам на початку 1920-х рр. поневірявся в основному по південній частині Росії. Він відвідав Київ, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Н. Я. Хазіною (на фото вище), провів деякий час у Волошина в Коктебелі, потім відправився до Феодосії, де врангелівських контррозвідка заарештувала його за підозрою в шпигунстві. Потім, після звільнення, відправився в Батумі Осип Мандельштам. Біографія його була відзначена новим арештом - тепер уже з боку берегової охорони меншовиків. Осипа Емільовича з в`язниці визволили Т. Табідзе і Н. Міцішвілі, грузинські поети. Зрештою, до крайності виснажений, повернувся в Петроград Осип Мандельштам. Біографія його триває тим, що він жив деякий час в Будинку мистецтв, потім знову відправився на південь, після чого оселився в Москві.

Однак до середини 1920-х років не залишилося і сліду від колишньої рівноваги надій і тривог в осмисленні того, що відбувається. Наслідком цього стає змінилася поетика Мандельштама. "темрява" тепер все частіше переважує в ній ясність. У 1925 році відбувається нетривалий творчий сплеск, який був пов`язаний із захопленням Ольгою Ваксель. Після цього поет замовкає на довгі 5 років.

Для Мандельштама 2-я половина 1920-х років - період кризи. У цей час поет мовчав, не публікував нових віршів. Жодного твору Мандельштама не з`явилося за 5 років.

Звернення до прози

У 1929 році Мандельштам вирішив звернутися до прози. Він написав книгу "четверта проза". За обсягом вона невелика, проте в ній в повній мірі вихлюпнулося презирство Мандельштама до письменників-кон`юнктурникам, які були членами МАССОЛІТа. Довгий час в душі поета накопичувалася ця біль. В "четвертою прозі" висловився характер Мандельштама - незлагідна, вибуховий, імпульсивний. Дуже легко Осип наживав собі ворогів, він не приховував своїх суджень і оцінок. Завдяки цьому Мандельштам завжди, майже всі післяреволюційні роки, був змушений існувати в екстремальних умовах. В очікуванні неминучої смерті він перебував в 1930-і роки. Шанувальників таланту Мандельштама, його друзів виявилося не дуже багато, але вони все-таки були.

побут

Ставлення до побуту багато в чому розкриває образ такої людини, як Осип Мандельштам. Біографія, цікаві факти про нього, творчість поета пов`язані з його особливим до нього ставленням. Осип ні пристосований до осілого життя, до побуту. Для нього поняття будинку-фортеці, яке було дуже важливим, наприклад, для М. Булгакова, не мало ніякого значення. Весь світ був домом для нього, і одночасно Мандельштам був бездомним в цьому світі.

Згадуючи про Осип початку 1920-х років, коли він отримав кімнату в Будинку Мистецтв Петрограда (як і багато інших письменників і поети), К. І. Чуковський зазначав, що в ній не було нічого, що належало б Мандельштама, крім цигарок. Коли поет нарешті отримав квартиру (в 1933 році), Б. Пастернак, який побував в гостях у нього, сказав йдучи, що тепер можна писати вірші - квартира є. Осип прийшов від цього в лють. О. Е. Мандельштам, біографія якого відзначена багатьма епізодами непримиренності, прокляв свою квартиру і навіть запропонував її повернути тим, кому вона, мабуть, була призначена: изобразитель, чесним зрадникам. Це був жах від усвідомлення плати, яка була потрібна за неї.

Робота в "московському комсомольці"

Вам цікаво, чим продовжився життєвий шлях такого поета, як Мандельштам? Біографія по датах плавно підійшла до 1930-х років в його житті і творчості. М. Бухарін, покровитель Осипа Емільовича у владних колах, влаштував його на рубежі 1920-30-х років в газету "Московський комсомолець" коректором. Це дало поетові і його дружині хоча б мінімальні кошти для існування. Але Мандельштам відмовився прийняти "правила гри" радянських письменників, які обслуговували режим. Його крайня поривчастість і емоційність сильно ускладнили відносини Мандельштама з колегами по цеху. Він виявився в центрі скандалу - поета звинуватили в перекладацькому плагіаті. Для того щоб уберегти Осипа Емільовича від наслідків цього скандалу, в 1930 році Бухарін організував для поета поїздку до Вірменії, яка справила на нього велике враження, а також відбилася в його творчості. У нових віршах вже виразніше чується безвихідний страх і останнім мужнє відчай. Якщо Мандельштам в прозі намагався піти від навислої над ним грози, то зараз він остаточно прийняв свою частку.

Усвідомлення трагізму своєї долі

Усвідомлення трагізму власної долі, зробленого їм вибору, ймовірно, зміцнили Мандельштама, додали величний, трагічний пафос його нових творів. Він полягає в протистоянні особистості вільного поета "століття-звіра". Мандельштам не відчуває себе жалюгідною жертвою, нікчемним людиною перед ним. Він відчуває себе рівним йому. У вірші 1931 року "За гримучу доблесть прийдешніх століть", Яке називали в домашньому колі "вовком", Мандельштам передбачив і прийдешню заслання до Сибіру, і власну смерть, і поетичне безсмертя. Багато що цей поет зрозумів раніше, ніж інші.

Нещасливе вірш про Сталіна

Мандельштам Надія Яківна, вдова Осипа Емільовича, залишила про свого чоловіка дві книги спогадів, в яких розповідається про жертовний подвиг цього поета. Щирість Мандельштама часто межувала з самогубством. Наприклад, в листопаді 1933 року він написав про Сталіна різко сатиричний вірш, яке читав багатьом своїм знайомим, включаючи і Б. Пастернака. Борис Леонідович був стривожений долею поета і заявив, що вірш його - не літературний факт, а не що інше, як "акт самогубства", Схвалити який він ніяк не може. Пастернак порадив йому не читати більше цей твір. Однак мовчати не міг Мандельштам. Біографія, цікаві факти з якої ми тільки що привели, з цього моменту стає воістину трагічною.

Вирок Мандельштама, як це не дивно, винесений був досить м`який. У той час люди гинули і за набагато менш істотні "провини". Сталінська резолюція свідчила лише: "Ізолювати, але зберегти". Мандельштама відправили на заслання в північний селище Чердинь. Тут Осип, страждаючи від душевного розладу, хотів навіть накласти на себе руки. Друзі знову допомогли. Уже втрачав вплив Н. Бухарін востаннє написав товаришу Сталіну, що поети завжди праві, що на їхньому боці історія. Після цього Осипа Емільовича перевели до Воронежа, в менш суворі умови.

Звичайно, його доля була вирішена. Однак в 1933 році суворо покарати його означало афішувати вірш про Сталіна і таким чином ніби зводити особисті рахунки з поетом. А це було б, звичайно, негідно Сталіна, "батька народів". Йосип Віссаріонович умів чекати. Він розумів, що всьому свій час. В даному випадку він очікував великого терору 1937 року, в якому Мандельштама судилося разом з сотнями тисяч інших людей безвісно згинути.

Роки життя в Воронежі

Воронеж прихистив Осипа Емільовича, але прихистив його вороже. Однак не переставав боротися з відчаєм, неухильно підступає до нього, Осип Мандельштам. Біографія його цих років відзначена багатьма труднощами. У нього не було коштів для існування, зустрічатися з ним уникали, була неясною подальша його доля. Мандельштам всім своїм єством відчував, як його наздоганяє "століття-звір". А навести його на засланні Ахматова свідчила, що в його кімнаті поперемінно "чергують страх і муза". Настановами йшли вірші, вони вимагали виходу. Мемуаристи свідчать про те, що Мандельштам одного разу кинувся до телефону-автомату і став читати слідчому, до якого був в той час прикріплений, свої нові твори. Він сказав, що більше читати нікому. Оголені були нерви поета, в віршах він вихлюпував свій біль.

Воронежі з 1935 по 1937 рік були створені три "Воронезькі зошити". Довгий час твори цього циклу не були опубліковані. Політичними їх не можна було назвати, проте як виклик сприймалися навіть "нейтральні" вірші, оскільки вони представляли собою Поезію, настановами і непідконтрольну. А для влади не менше небезпечну, оскільки вона, за словами І. Бродського, "коливає весь життєвий уклад", А не тільки політичну систему.

Відео: # 39; Історичні хроніки # 39; з Миколою Сванідзе 1934 рік Осип Мандельштам

Повернення до столиці

Відчуттям близької загибелі пройняті багато віршів цього періоду, як і в цілому твори Мандельштама 1930-х років. Термін воронезької посилання закінчився в травні 1937 г. Ще рік Осип провів в околицях Москви. Він хотів домогтися дозволу залишитися в столиці. Однак редактори журналів категорично відмовлялися не тільки публікувати його вірші, а й розмовляти з ним. Поет жебракував. Йому допомагали в цей час друзі і знайомі: Б. Пастернак, В. Шкловський, В. Катаєв, І. Еренбург, хоча самим їм доводилося нелегко. Анна Ахматова писала згодом про одна тисяча дев`ятсот тридцять вісім рік, що це було "апокаліптичне" час.

Відео: Мандельштам

Арешт, посилання і смерть

Нам залишилося розповісти зовсім небагато про такого поета, як Осип Мандельштам. Коротка біографія його відзначена новим арештом, відбудуться 2 травня 1938 року. Він був засуджений до п`яти років каторжних робіт. Поета відправили на Далекий Схід. Він уже не повернувся звідти. 27 грудня 1938 року за Владивостоком, в таборі Друга Річка, поета наздогнала смерть.

Сподіваємося, вам захотілося продовжити знайомство з таким великим поетом, як Мандельштам. Біографія, фото, творчий шлях - все це дає певне уявлення про нього. Однак лише звернувшись до творів Мандельштама, можна зрозуміти цю людину, відчути силу його особистості.