"Людина, яка сміється": короткий зміст роману віктора гюго

Літературу дев`ятнадцятого століття читає і молодь, і старше покоління. Серед французьких геніїв виділяється Віктор Гюго, який написав кілька великих романів. Якщо ви хочете дізнатися про дивовижну історію юнака, потворного зовні і прекрасного всередині, вам варто прочитати твір "Людина що сміється" (короткий зміст). Гюго протягом довгого часу збирав історичні довідки про Англію, щоб роман вийшов не вигаданим, а наближеним до реальності. На написання книги пішло два роки. Роман цитують до цих пір, було знято кілька фільмів, поставлені театральні сцени.

Введення, ознайомлення з героями

Якщо ви любите захоплюючі історії про кохання, ненависті, зраду - неодмінно прочитайте книгу, яку написав Віктор Гюго, "Людина що сміється". Короткий зміст першої попередньої глави ознайомить читача з Урсусом і його ручним вовком Гомо. Дивакуватий лікар подорожує і заробляє собі на життя, досліджує рослинність в пошуках нових медичних трав. Звички його вихованця здаються зовсім людськими, і недарма Урсус дав йому ім`я Гомо, що в перекладі з латині означає "людина".

На противагу цим двом позитивним героям у другому розділі ведеться розповідь про компрачикосов. Це цілі стани людей, що займаються брудними справами: вони викуповують або крадуть дітей, а потім скальпелем спотворюють їх обличчя і тіло до невпізнання. Раніше ця тема не піднімалася в літературі, але несправедливо говорити, що діяльність цих людей є вигадкою. Першим письменником, відобразити цю ідею в своїй творчості, був Віктор Гюго. "Людина що сміється" - Дивовижний роман про життя та пригоди королівського спадкоємця, якого компрачикосов нагородили назавжди застиглою усмішкою на обличчі. Вбити немовля - злочин, вважають вони, але позбутися від нього можна іншим шляхом - змінити зовнішність і відвести геть з рідних країв.

Частина перша: море і ніч

На південному краї Портленда в страшну негоду було видно вісім силуетів. Серед них можна було розрізнити жінок і чоловіків, але один з них був дитиною. Приплили з Іспанії люди залишили хлопчика, а самі перерізали канати і вирушили у відкрите море. Кинутий малюк не знав, хто він, але читачі можуть відразу здогадатися, що чадо і є той самий "людина що сміється". Книга оповідає про пригоди виріс дитя, а поки перед ним одна задача - вибратися і відшукати житло. Дитині ввижаються примари, а ось він бачить розчленований на шибениці труп. Подолавши половину льє, він вибився з сил і зголоднів, але продовжував бродити. Він йде по слідах жінки і знаходить її мертвою… Однорічна дівчинка померла б у неї на руках, якби сміливий малий не наважився взяти її з собою. Після довгих поневірянь нещасний знаходить будинок Урсуса. Лекарь непривітно зустрічає дітей, але пропонує їм їжу та нічліг, а на ранок виявляє понівечене обличчя хлопчика і сліпоту дівчинки. Він дає їм імена - Гуинплен і Дея.

участь лиходіїв

Кількість покинутих компрачикосами дітей зростала, оскільки в Англії цих людей чекало страшне покарання. Капітан урки, залишивши малюка, відправився зі своєю командою геть з суші, але в море їх чекало найгірше покарання: починалася сніжна буря. Він знаходився в сумніві правильності курсу через погоду, але не наважувався зупинити шлях. Єдиний розумний на урке людина, доктор, попереджав про можливу загибель, але його не слухали. Він випадково виявляє в каюті флягу з ім`ям Хардкванон - це хірург, якому своєю застиглою усмішкою зобов`язаний людина, яка сміється. Короткий зміст книги скоро розповість про те, ким був насправді покалічений хлопчик.

Ось почувся дзвін. Урка йшла на смерть. Від сильного вітру вирував буй, на який підвішено дзвін, що передвіщає про рифі. Капітан виконує кілька успішних маневрів і виводить команду з утрудненого становища. Буря скінчилася, але в урке залишилася пробоїна - трюм був повний води. Всі речі були викинуті в море, і останнє, що можна було скинути в море - це їх злочин ... Кожен підписався на пергаменті і поклали його у флягу Хардкванона. Повільно йдучи під воду, ніхто з них не підвівся. Всі вони померли, а там, на суші, вижив бідолаха-хлопчик - людина, яка сміється. Короткий зміст практично не передає жаху шторму і смерті компрачикосов, і терплячим читачам рекомендується прочитати добру сотню сторінок, що описують жах водної стихії.

Знайомство з королівським двором

Лінней Кленчарли - дивовижна людина: він був пером, а віддав перевагу стати вигнанцем. Яків Другий готовий вжити всіх заходів проти цього непокірного лорда. Його син Девід колись був пажем короля, але незабаром став нареченим герцогині Джозіани: обидва були гарні, бажані, але не хотіли псувати відносини узами шлюбу. Анна була королевою і кровної сестрою герцогині. Неприваблива і злісна, вона народилася за 2 роки до пожежі в 1666. Астрологи передбачали появу "старшої сестри вогню".

Девід і Джозіана не любили разом показуватися на людях, але якось раз вони поїхали дивитися бокс. Видовище було воістину захоплюючим, але Джозіане воно не допомогло позбутися від нудьги. Допомогти в цьому їй міг тільки один - людина, яка сміється. При всій красі тіла атлета його обличчя було знівеченим. Побачивши скомороха всі сміялися, але це видовище було огидним.

Гуинплен і Дея

Гюго показує обличчя чоловіка, якого до цих пір знали тільки за вчинками. Гуінплену було 25, Дее - 16. Дівчинка була сліпа і жила в повній темряві. У Гуинплена був свій пекло, але між тим він жив з коханою, немов в раю, вони любили один одного. Дея вважала Гуинплена прекрасним - вона прекрасно знала історію свого порятунку. Вона одна бачила його душу, а все решта - маску. Урсус, який був названим батьком для їх двох, помітивши почуття закоханих, вирішив їх одружити. Однак людина, яка сміється, не міг доторкнутися до Дее - вона для нього була його дитиною, сестрою, ангелом. У дитинстві вони спали на одному ліжку один з одним, але незабаром невинні дитячі ігри почали переростати в щось більше.

мандрівні артисти

Урсус зі своїми дітьми в своєму фургоні під назвою "зелений ящик" давав вистави городянам і знаті. Він почав багатіти і навіть найняв в помічниці собі двох чарівних дівчат - Венеру і Фебу. Все інтерлюдії лікар, а тепер і режисер, писав сам. Одну з них, під назвою "переможений хаос", Він створив спеціально для Гуинплена. Публіка висловлювала дикий захват і сміх, побачивши під кінець освітленого особи покаліченого. Урсус спостерігав за своїм учнем, і коли він помітив, що Гуинплен почав придивлятися до оточуючих, йому в голову прийшла думка, що не це потрібно молодій людині. Їм з Деей краще обзавестися дітьми. На той час за Гуінпленом остаточно закріпилася нове ім`я - "Людина що сміється". Його стали впізнавати на вулицях, і Урсус вирішив, що пора їхати в Лондон.
Успіх кибитки бродячих артистів не дозволяв розвиватися іншим. "зелений ящик" брав верх над церковним красномовством, і церква звернулася до короля. На уявлення Гуинплена і Деї зачастила герцогиня - тепер вона сиділа на почесному місці в поодинці. Незряча дівчина відчула небезпеку в особі Джозіани і попросила Урсуса, щоб вона більше не з`являлася. Гуинплен ж відчував потяг до герцогині: вперше він побачив жінку, до того ж дуже красиву, яка готова була йому відповісти симпатією. Щоб дізнатися про всі тонкощі відносин жінки з душею диявола і чоловіки з такою ж зовнішністю - неодмінно почитайте роман "Людина що сміється" (короткий зміст). Гюго постарався зобразити характер типових для дев`ятнадцятого століття жінок, які нерідко зустрічаються і зараз.

Всі маски зняті

З моменту закінчень візиту герцогині пройшло багато часу, але про її вплив на бродячих артистів не хотів забувати Віктор Гюго. Людина, яка сміється, отримав свого роду отруєння жінкою, і йому захотілося опанувати Деей. Солодкий годину так і не наступав, але якось раз, прогулюючись, він відчув у себе в руках лист і поруч стоїть пажа герцогині. На папері було написано, що Джозіана любить і хоче бачити Гуинплена. Артист відразу відчув недобре і повернувся в "зелений ящик" пізно вночі. Ранок був таким, як зазвичай, поки його не зіпсував візит жезлоносца. Він означав повну покірність, і, не зронивши ні слова, за які прийшли покірно пішов чоловік, який сміється ... Книга з цього моменту починає розповідати про іншу історії, а саме - про перебування Гуинплена в королівської обителі.

Читач напевно здогадався, що роман не закінчиться такий швидкої смертю головного героя. Гуинплена відвели в Саутворскую в`язницю, де його давно вже чекали. Напівголий в`язень підняв очі на покаліченого і вигукнув, розсміявшись: "Це він!". Шериф пояснив, що перед присутніми варто зовсім не скоморох, а лорд Кренчарлі, пер Англії. Присутні прочитали записку в закупореній пляшці Хардкванона - людини, майстерного хірурга-плагіатора, який спотворив обличчя дворічного ферми Кленчарли. Там було все детально описано, як він був викрадений в дитячому віці. Хардкванон був викритий, а Балькіфедро розкрив бродячому артистові очі.

Джозіана і Гуинплен

Нещодавно солдат знайшов закупорену пляшку біля берега і відвіз її адміралу Англії. Балькіфедро показав знахідку Ганні, і у неї тут же виникла ідея нашкодити своїй красуні-сестриці. Джозіану збиралися видати заміж за Гуинплена. Підступний план Балькіфедро вдався. Він особисто подбав про те, щоб в "зеленому ящику" Джозіана побачила виступ Гуинплена. Подумати тільки, що пером Англії стає людина, яка сміється. Короткий зміст роману може не розкрити взаємин при королівському дворі, тому у читачів можуть виникнути питання про те, навіщо коштувало калічити немовляти, коли як його приналежність до високого суспільству була викрита через двадцять років. Коли Гуинплен прокинувся після непритомності від подиву і запитав, де він, йому відповіли: "Будинки, пане".

Гуинплен ходив по кімнаті взад-вперед і не міг повірити у все, що відбувається. Він уже уявляв себе в своїй новій посаді, як раптом йому спало на думку про Дее, однак йому заборонили відвідувати сім`ю ... Людина, яка сміється, жадав, щоб його батько і кохана спочивали разом з ним в королівських покоях, а не тулилися в кибитці . Палац був немов позолочена темниця: в одній з сотень кімнат Гуинплен знайшов прекрасну жінку, сплячу на розкішному ліжку - це була герцогиня. Красуня манила його поцілунками і говорила солодкі слова. Вона хотіла бачити в Гуінплене коханця, тому, як тільки отримала лист від Анни з наказом про одруження нового пера Англії і герцогині, Джозіана прогнала суб`єкт своєї пристрасті геть. Як виявилося, чоловіка у сестри королеви було два: лорд Кренчарлі і контр-адмірал Девід Деррі-Мойр.

«Зелений ящик» без головного актора

Як тільки Гуинплена повів жезлоносец, Урсус пішов за ним. Змучений здогадками і очікуваннями лікар був навіть радий, що позбудеться від своїх прийомних дітей - Дея загине від туги слідом за своїм коханим. Урсус повертається в "зелений ящик" і влаштовує виставу "переможеного хаосу", Імітуючи голоси публіки і Гуінпліна. Навіть незряча Дея легко визначила, що немає ні натовпу людей, ні головного актора ...

Відео: ЛЮДИНА, який сміється. Віктор Гюго

Невже люблячий батько не пішов би за сином, якого в ранній ранок заарештували незрозуміло за що? Урсус припускав, що жезлоносец повів Гуинплена як заколотника, який образив королеву. Насправді лікар навіть не міг підозрювати про те, яку долю отримав чоловік, який сміється. Короткий зміст може не розкрити цього зворушливого моменту, коли Урсус брав Гуинплена більше, ніж вихованця або напарника. Він заволав зі словами "вони вбили мого сина!", Коли побачив, як кати виносять труну під дзвін. незабаром "зелений ящик" відвідав судовий пристав з наказом покинути Урсусом територію Англії за зміст дикої тварини - вовка. Балькіфедро підтвердив, що людина, яка сміється, дійсно мертвий, після чого виділив невелику суму на швидкі збори власника кибитки.

Ухвалення Гуинплена в палату лордів

Увечері відбулося урочисте прийняття присяги лорда Кренчарлі. Церемонія відбулася в таємничому залі в напівтемряві - організаторам заходу не хотілося, щоб члени парламенту дізналися про те, що тепер одним з них є людина, яка сміється. Короткий зміст глави "Життєві бурі страшніше океанських" доносить головну ідею автора: навіть у такого зовні знівеченого чоловіка, як Гуинплен, добрі та слушні серце, і несподівана зміна його положення з скомороха в пери не змінила його душу. Лорд-канцлер влаштував голосування про збільшення щорічної премії королю - все, крім колишнього бродячого артиста, схвалили цю пропозицію, але за одним відмовою пішов і інший. Тепер з новим пером Англії протестував і контр-адмірал Девід Деррі-Мойр, який викликав на дуель всіх присутніх. Полум`яний виступ Гуинплена про його минуле дратувала членів парламенту: юнак намагався застерегти жодних лордів і висловлював свою ненависть до короля, розповів, як гине простий народ за рахунок бенкетів знаті. Після таких слів він був змушений тікати.

"Людина що сміється": Короткий зміст по главах останніх сторінок книги

Здавалося, що Гуинплен втратив все. Він вийняв з кишені записну книжку, на першій сторінці написав, що йде, підписавшись лордом Кленчарли, і вирішив втопитися. Але раптом він відчув, що йому хтось лиже руку. Це був Гомо! Гуинплен знайшов надію, що незабаром знову возз`єднається з тієї, з якою його раптово розлучили. Може, незабаром відбулася б весілля двох сердець, а Урсус дочекався б онуків - таку кінцівку придумав будь-який письменник-сентименталіст, але тільки не Віктор Гюго. Людина, яка сміється, починає розплачуватися за свої гріхи, перебуваючи в лічених кроках від щастя… Вовк побіг до Темзі, а Гуинплен за ним - там він і зустрівся з батьком і вмираючої від лихоманки Деей. Обох чекає зустріч на небесах, адже закоханий не переймається розлуки і тоне у воді.

екранізація роману "Людина що сміється". Короткий зміст фільму

Визначний твір Віктора Гюго було екранізовано чотири рази: в США, Італії, двічі у Франції. Перший фільм був знятий в 1928 році, через півстоліття після написання роману. Чорно-біле німе кіно триває 1 годину 51 хвилину. Режисер Пол Льоні упустив деякі сцени, але постарався передати головну ідею роману "Людина що сміється", Правда, кінцівка виявилася щасливою. Майстерно нанесений грим і видатна гра акторів Конрада Фейдт, Ольги Бакланової, Мері Філбін і Чезаре Гравина вражає глядачів з перших хвилин.

Наступний фільм був знятий в 1966 році в Італії, прем`єра відбулася 3 лютого. Музику для півторагодинного кіно написав композитор Карло Савіна. Через п`ять років у Франції Жан Кершброн зняв приголомшливу картину з акторами Філіпом Буклі і Дельфіні Дезье.

Відео: Рева. Зоряні війни. Стара республіка. Дрю Карпішін

Останній на сьогоднішній день фільм "Людина що сміється" був поставлений за участю великого французького актора Жерара Депардьє в ролі Урсуса. Довгоочікувана прем`єра відбулася 19 грудня 2012 року, тоді як трейлер з`явився в мережі набагато раніше. Картиною залишилися задоволені не всі глядачі: характери головних героїв розкриті не повністю, і їх зовнішній вигляд не відповідає описуваному в книзі. Роль Гуинплена виконав красень Марк-Андре Гронден, тоді як Дея виявилася не такою чарівною, на відміну від героїні Гюго. "Людина що сміється" - Чудовий роман, але режисерові Жан-П`єр Амері не вдалося з точністю зобразити головну ідею письменника.

Нотатки для читацького щоденника

Віктора Гюго не проходять в школах, а в університетську програму він включений тільки в деяких вузах. Цінителі літератури не шкодують часу на конспекти прочитаних творів, в тому числі і на роман "Людина що сміється". Короткий зміст для читацького щоденника може бути представлено переказом кожної частини.

У двох попередніх розділах Гюго знайомить читача з лікарем Урсусом і каже кілька слів про компрачикосов. Перша частина "Ніч і море" складається з трьох книг, в кожній з яких по кілька глав. Письменник розповідає про викрадення хлопчика і розплату компрачикосов за смертельні гріхи - все до єдиного тонуть, а хлопчик знаходить порятунок в будинку Урсуса. Членом їх сім`ї стає і сліпа дівчинка Дея, яку підбирає хоробрий Гуинплен - людина, яка сміється.

Короткий зміст частини "За наказом короля" можна передати кількома реченнями. Нове сімейство Урсуса заробляє на життя, даючи виступу. Гуіплен і Дея стають дорослими, і батько мріє їх одружити. Сімейному щастю заважає графиня Джозіана, яка відвідує вистави і закохується в знівеченого юнака. фільм "Людина що сміється" чудово передає відносини цієї фатальної жінки з нещасним: вона його заманює, зачаровує, але незабаром втрачає інтерес. У цій же книзі Гуинплен дізнається, що є знатної особливої і стає членом парламенту, але життя в замку йому чужа і він повертається в "зелений ящик", Де у нього на руках помирає від лихоманки Дея. Потім помирає і сам чоловік, який сміється. Зміст цієї частини передає думку, що наскільки б зовні не був потворний індивідуум, у нього може бути чиста душа і велике любляче серце.

Однойменне оповідання американського письменника

Через півстоліття слідом за Гюго свою новелу пише Джером Девід Селінджер. "Людина, який сміявся" розповідає про події 1928 року. Сорокарічний чоловік згадує про своє дитинство, як після уроків він з іншими хлопцями залишався на розважальних заняттях у студента Джона Гедсудскі. Юнак відвозив хлопців в нью-йоркський парк, де вони грали в футбол і бейсбол. По дорозі він розважав школярів захоплюючими історіями про благородного розбійника, якому цікавий псевдонім підбирає Селінджер. Людина, який сміявся, прикривав обличчя блідо-червоної маскою з пелюсток маку, щоб недоброзичливці не змогли розгледіти його риси. Джон таємно зустрічався з заможної дівчиною Мері Хадсон, з якої йому незабаром довелося розлучитися. Так вийшло, що за цим сумним подією було й інше - смерть благородного розбійника від рук недругів. В оповіданні домінує червоний колір, який є сигналом небезпеки, а слово "кров" зустрічається рівно десять разів, тому винахідливий читач може відразу здогадатися про сумну кінцівці.