Олесь гончар - український радянський письменник
После розпад СРСР люди начали по-ІНШОМУ Дивитися на свою культуру и літературу, Намагаючись розібратіся, что з творів радянської епохи Було шедевром, а що просто-напросто Було нав`язано пропагандою. Через це много чудовим радянські письменники були незаслужено забуті. Серед них автор популярних в шістдесятіх романів Олесь Гончар.
Відео: Критик Інна Булкіна про Радянській фантастіці
Ранні роки
Народився Майбутній письменник Олесь (Олександр Терентійович) Гончар у 1918 году в с. Ломівці, Дніпропетровської області. При народженні носів прізвище Біліченко.
После смерти матері Тетяни, - хлопчікові тоді Ледь віповнілося три роки, - через Непрості отношения з батьком и его новою дружиною Фросі юний Саша переїхав жити до дідуся и бабусі по матерінській Лінії в село Сухе, Пожалуйста часто помилковості вважають місцем его народження. Дідусь и бабуся практично замінілі хлопчіні батька и матір, а коли віддавалі Онука до школи, записали его під своим прізвіщем - Гончар.
Коли хлопчик підріс и Пішов в школу, его виховання зайнявся его дядько Яків Гаврилович, Який ставши директором місцевого заводу. Завдяк Цій посаді у него Було более можливий утрімуваті племінніка, чем у дідуся з бабусею. Тому разом з родиною дядько хлопчина переїхав в с. Хорішкі. Навчаючісь в місцевій школі, ВІН підпав під Вплив вчителя української мови та літератури. Саме Завдяк Йому Майбутній письменник зацікавівся літературою, а такоже получил псевдонім «Олесь». Справа в тому, что вчитель БУВ шанувальник творчості українського поета Олександра Олеся и це передає его учневі. Через много років у своєму Романі «Собор», письменник створі персонажа, списання з его улюбленого вчителя.
Через переїзд дядько Якова семірічку Олександр закінчив в селі Бреусівці. У цею период ВІН пробує писати Власні твори и статьи, Завдяк цьом после Закінчення школи хлопець знайшов Собі роботу в редакции районної газети, а после - и в обласній. Паралельно з роботом Гончар Навчався в журналістському технікумі міста Харкова. После Закінчення навчання Олександр ставши працювати вчителем в селі Мануйлівці. В цей же период ВІН начинает публікуваті свои Перші оповідання у всеукраїнськіх видання «Піонерія», «Літературна газета», «Комсомолець України» та других.
У одна тисяча дев`ятсот тридцять вісім году Олесь Гончар становится студентом філологічного факультету Харківського університету. Тут ВІН продовжував писати Короткі оповідання и новели, проти радість від навчання чати недовго. Почаїв Велика Вітчизняна війна и Олесь, розділених свое навчання, Пішов добровольцем на фронт.
Во время Війни Гончару Було не до літературної ДІЯЛЬНОСТІ, хоча іноді ВІН писав вірші, а такоже робів нотатки, Які вікорістовував пізніше в своих розповідях и романах про війну, зокрема, в трілогії «Прапороносці».
Відео: Убили Олеся Бузина в Києві на Україні 16 квітня 2015 року № Наслідки держперевороту
Провоевав почти п`ять років, побувавші в полоні и заслуживши три Медалі за відвагу и один орден Червоної зірки, в 1945-му письменник вернулся домой. Во время Війни загінув его батько и двоє зведення братів, а такоже много других друзів и Знайомі. Однако сам письменник повернувся з фронту цілим и неушкодженім. Своє «везіння» ВІН всегда пояснював тім, что его бабуся, будучи глибоким віруючою жінкою, молилися за свого Онука. Сам Гончар БУВ Хрещений в дітінстві и теж вірів у Бога, кроме того, ВІН з Величезне повагою ставівся до старовинного храмам и БУВ затятим противником їх знищення або превращение в підсобні приміщення. Пізніше Цю тему ВІН підніме в своєму найвідомішому ніні Романі «Собор».
Початок літературної ДІЯЛЬНОСТІ
Повернувшись з Війни, Олесь Гончар переїжджає до Дніпропетровська І, вступивши в місцевий університет, продолжает свое перерване війною навчання. Паралельно на основе ще свіжіх спогадів и Військових заміток ВІН пише и публікує кілька новел, а после береться за більш масштабне твір - пише свой дебютний роман про війну «Альпі» (перша частина трілогії «Прапороносці»), Який БУВ опублікованій в 1946 году в одному з республіканськіх літературних журналів. Вихід у світ первого роману Гончара змінів его життя. ВІН заставил літературних світіл того часу звернути Рамус на новий талант у вітчізняній літературі. Так, Визнання метр української радянської літератури Юрій Яновський високо оцінів твір молодого письменника и решил взяти его під свою опіку. Тому после успіху «Альп» ВІН запрошує Гончара переїхаті до Києва, вступитися до аспірантурі, а такоже продовжіті роботу над новімі романами.
Визнання
У следующие два роки Олесь Гончар публікує другий и третій романи з циклу «Прапороносці»: «Синій Дунай» и «Злата Прага», а такоже НЕ забуває про Малій прозі. Трилогія «Прапороносці» приносити автору грандіозну Популярність НЕ только в Українській РСР, а й у ВСІЙ стране. За цею цикл письменник отрімають две сталінські премії и становится успішнім и Визнання, его Із задоволений читають и Прості люди, и інтелігенція.
Однако Раптова Слава не зіпсувала Гончара, незважаючі на Популярність, ВІН продолжает активно писати. Правда, после трілогії в основному автор звертається до Малій прозі и публікує повісті про військову життя.
У п`ятдесятих роках за повістю Гончара «Нехай горить вогник» знімається художній фільм «Дівчина з маяка», в Наступний году по одній з его повістей знімають ще один фільм - «Партизанська іскра».
У тій же период Олесь Гончар працює над дилогией про революційні події на півдні України. До ее складу увійшлі романи «Таврія» и «перескоп». На жаль, смороду не стали такими ж популярними, як «Прапороносці» и новели письменника. Однак в ціх романах автор потроху начинает відходіті від ВІЙСЬКОВОЇ тематики и більш цікавітіся темою мирного життя звичайна людей. Можливо, через Спроба Изменить тематику творчості ділогія Вийшла НЕ настолько вдалині, як Ранні романи. Незважаючі на й достатньо холодні Відгуки, в 1959 году «Таврія» булу екранізована, а такоже на основе книги булу Створена однойменна балетна постановка на музику Володимира нахабно.
Кроме літературної ДІЯЛЬНОСТІ, в п`ятдесятих Гончар займається и публіцістікою, а такоже много подорожує по світу. Апогеєм цього десятиліття для него становится избрание головою Спілки письменників України, а такоже секретарем Спілки письменників СРСР.
шістдесяті
У Наступний десятілітті Олесь Гончар концентрує свою Рамус на мирному жітті и ее Особливості. Силами свого грандіозного таланту письменника вдається помічаті деталі и створюваті Яскраві, романтичні образи на тлі сіріх буднів повсякденності. Тому романи Гончара в цею период корістуються НЕ меншим успіхом, чем его дебютний Трилогія.
У 1960-му письменник публікує роман «Людина і зброя», Який демонструє Нові Грані таланту автора. За цею роман Гончар становится дерло лауреатом Республіканської премії України імені Тараса Шевченка. Хоча цею віріб и Було шедевром и новою віхою в творчості письменника, поза колом української літературної еліти воно Було не настолько оцінено и популярно, як інші твори Гончара. Однако самому автору тема «Людини и оружия» булу й достатньо близьким, тому через десять років ВІН знову повернеться до неї в Романі-продовженні «Циклон». Тематика даного твору много в чому перегукується з творчістю улюбленого вчителя письменника, Юрія Яновського.
Ще одним значущих витвором Гончара в шістдесяті ставши роман у новел «Тронка». Его успіх допоміг пісьменнікові НЕ только знову прославити на весь СРСР, а й завоюваті Ленінську премию. Прімітно, что всі гроші, что додаються до цієї нагороди, Олесь Добровільно пожертвував на розвиток бібліотек. Через кілька років роман БУВ екранізованій.
Відео: Мирослава Бердник про комунізм и Олеся Бердника
Роман Олеся Гончара «Собор» и скандал вокруг него
Знову домігшісь успіху, автор решил Написати роман «Собор».
На Хвилі відлиги и переосмислені цінностей, щеплення з дитинства, автор спробував Написати про давно цікавою для него темі - про духовність. Незважаючі на свою успішну кар`єру, Гончар зізнавався, что всегда БУВ віруючою ЛЮДИНОЮ, Який цінував и шанувать християнські традиції и вірування. После Війни, коли письменник жив біля Дніпропетровська, на его вулиці знаходівся Троїцький собор, побудованій ще за часів козаків за Старовинна методикою, без использование цвяхів. Будучи не только духовним символом, но и архітектурнім пам`ятником, цею собор МАВ Величезне значення для місцевіх жителей. І коли через підступі місцевої влади его Хотіли позбавіті звання історичної пам`ятки и знести, народ Виступивши проти. Ця історія враз письменника, и ВІН написавши про це роман, опублікованій в 1968 году в Журналі «Вітчизна». Читачі, критики и візнані українські радянські письменники високо оцінілі цею твір. Альо Близько друг Брежнєва, перший секретар обкому Ватченко, прочитавши роман, запідозрів, что головний негативний его герой списань з него. Тому ВІН скорістався своими зв`язками и домігся Заборона подалі публікацій роману, заборонено его перекладу на російську мову, а такоже будь-якіх згадок про нього в прессе. Чи не допомогло ні заступніцтво літературних світіл, ні Відкритий лист в газету «Правда».
Відео: Шустер LIVE від 30.09.16
Ярий Заборона роману «Собор» тим часом ставши своєріднім каталізатором, заставил багатьох діячів літератури УРСР боротися проти тоталітаризму в літературі. Кроме того, скандал вокруг цього роману, прославивши автора на весь СРСР. На сьогоднішній день ця книга є найбільш відомим твором письменника, хоча и не найсільнішім.
Пізній период творчості
Незважаючі на гіркій досвід з «Собором», Олесь Гончар НЕ здався и продовжував писати. На его щастя, негативно Ставлення з боку влади торкнуло только его «дітіща», сам же письменник остался цілий и неушкодженій. Его пізніші роботи продовжувалі публікуваті, в следующие двадцять років Було екранізовано ще три его твори. После «Собору» Гончар написавши ще Чотири романи, кілька повістей, видав один збірник оповідань «Далекі вогнища» и книгу віршів Військових років «Фронтові вірші». Кроме того, в ЦІ роки письменник становится активним учасником Дисидентський руху на Україні и займається суспільними проблемами. У 1 987 году письменник ініціював создания Українського фонду культури. У 1990 году ВІН Вийшов з комуністичної партии.
После розпад СРСР Вже немолодий автор активно займався Політичною и Громадського діяльністю, пісьменніцької - значний менше. У ЦІ роки ВІН опублікував книгу Нарисів, де вислови свое мнение про майбутнє своєї Батьківщини - «Чим живемо. На шляху українського відродження ».
У 1995 году Олеся Гончара не стало. Через Шість років в Києві Було Відкрито пам`ятник Гончару. У 2005 Йому посмертно прісвоїлі звання Героя України. На честь письменника названо вулиці в шести великих містах України, один парк, Чотири бібліотеки, університет и кілька шкіл. Ім`я Олеся Гончара носять три літературних премії, а такоже Чотири державних академічніх стипендії. Кроме того, в с. Сухому, де пройшло Раннє дитинство письменника, находится его музей.
Олесь Гончар - письменник Величезне таланту, его Внесок в літературу России, України, Беларуси та других стран Воістину неоціненній. Однако через Зміни в суспільному жітті много его творів Вже НЕ настолько Актуальні, як на момент їх Публікації. У будь-якому випадка читати книги цього автора стоит НЕ только щоб познайомитися з життям звичайна людей во время Великої Вітчізняної Війни, а такоже повоєнного ПЕРІОДУ, а й для того, щоб просто насолодітіся неперевершений талант письменника.
