Григорович дмитрий васильевич: біографія, творчість, роки життя, фото
Це БУВ Справжній російський письменник, перекладач и мистецтвознавець, Сучасник Достоєвського и Тургенєва. Григорович Дмитро Васильович (роки життя которого датуються з 19.03.1822 р по 22.12.1899 р) народився в селі Черемшина, что в Сімбірської губернії. Широку Популярність Йому принесла повість «Село», більшу часть якої ВІН Присвятої Опису щоденно побуту простого народу, у всех его тяготи, зліднях и непріваблівості. ВІН Зробив це очень жіттєво и майстерно без звічної велічавості и прославлений. То чи не звіклі Бачити свой народ слов`янофілі, тому смороду угледілі в Цій повісті приниження гідності російського народу.
Григорович Дмитро Васильович: біографія
Его батько БУВ гусаром, Вже у відставці Керуючий маєтком матері письменника графа В.А. Соллогуба. Мати Григоровича - Сідонія де Вармон - булу дочкою французького рояліста, Який загінув на гільйотіні. Батька у письменника Герасимчука очень рано, про нього піклуваліся мама и бабуся. Вони ж Вихована его на французький манер. Маючі полуфранцузскіе коріння, Григорович погано говорів російською. Коли Йому віповнілося 8 років, его відправілі Вчитися до французького пансіонат «Монігетті» міста Москви, после Закінчення которого ВІН продовжено здобуваті свою освіту Вже в Санкт-Петербурзька інженерному учіліщі, куди вступивши у тисяча вісімсот тридцять-шість году. Провчівшісь там до 1840 року и познайомівшісь з Ф. М. Достоєвськім, ВІН, Розуміючи, что Точні науки не для него, перекладається в академію мистецтв. Тут частка его зводу з Т. Г. Шевченка, а й в цьом навчальному закладі Григорович Дмитро Васильович НЕ затрімується.
початок творчості
Найперші его роботи Такі як «Театральна карета», «Собачка», надруковані у відомому віданні, були й достатньо слабкі самє в художньому плане.
Примерно в 1841 году ВІН знайомиться з Н. А. Некрасовим, Який на тій годину займався Видавництво різніх збірок, в тому чіслі альманаху «Перше квітня», в якому Було надруковано твір відразу трьох авторів: Достоєвського, Некрасова и Григоровича, что носило Назву « Як небезпечних віддаватіся честолюбнім снам ». Потім там же Вийшов Розповідь «Штука полотна» (1846 р), Пожалуйста стало Вже самостійнім твором письменника. У «Литературной газете» Григорович друкувалися свои невелікі нариси, а в «Північної бджолі» - фейлетони.
літературні спільноті
У тисяча вісімсот сорок дві году Григорович Дмитро Васильович влаштовується в дірекцію імператорськіх театрів, де в середовіщі літераторів ВІН знаходится Собі знайомиться и друзів. З 1845 ВІН тісно співпрацює з Н. А. Некрасовим у видавництві, что публікує альманах «Фізіологія Петербурга», Який випустить нарис Григоровича «Петербурзькі шарманщики» (1845 р)
Цікавім є тією факт, что письменник, немного знаючи про побут селян, будучи в гуртка Бекетова, в свои 23 роки береться писати велику повість «Село» (1846 г.), немного пізніше вона буде надруковано в «Вітчізняніх записках». Зазначену критиком Бєлінськім, письменниками Салтиковим - Щедрінім и Толстим, Григорович набуває популярності.
У +1847 году ВІН пише повість «Антон-Неборак» и друкує ее в «Современнике». Критики и письменники з единогласно одобрения спрійнялі цею твір. Григорович набуває літературне имя и створює ряд коротких повістей, описаних в них Вже столичне життя.
Відео: Разведопрос: Клим Жуков про російській військовій делу в постмонгольскій период
Далі в 1852 году будут «Польові дороги», в 1853 году - «Рибалки». Его творить не Залишайся непоміченімі в Тогочасні літературних колах. Понабравшись досвіду, ВІН за дорученням міністерства Морського транспорту з 1858 по 1 859 роки мандрує Європою и пише ряд Нарисів, Яким пізніше дасть Назву «Корабель Ретвізан».
Розкол и забуття
У 60-х роках в Журналі «Современник» назрів розкол между молодими письменниками-дворянами и радикальними разночинцами. Григорович прієднався до першої групи и БУВ змушеній покинути редакцію. Чернишевського - лідер радікалів, розкрітікував Григоровича и Тургенєва, Який вислови свое мнение в статті «Не початок чи Зміни?». З цієї пори смороду стали ворогами.
З 1 864 року Григорович Дмитро Васильович, чи не знаходячі спільну мову з сучасністю, з головою порінає в роботу, Аджея тоді ВІН працював секретарем «Товариства заохочення мистецтв». За ЦІ праці Йому булу подарована Довічна пенсія и чин дійсного статського Радника.
У середіні 80-х ВІН знову береться за Літературну творчість и створює повісті «Гутаперчевій хлопчик» (1883 г.), «Акробати благодійності» (1885 р).
Григорович Дмитро Васильович: Розповіді, список
В останні свои роки ВІН займається написанням «літературних спогадів» (1893 р), де для майбутніх поколінь малює портрети Л. Толстого, І. Тургенєва та других класиків, з Якими Йому довелося спілкуватіся в жітті.
Григорович помер 22 грудня 1899 року в Петербурге. Его поховали на Волковому кладовіщі.
Нижчих наведемо ПЕРЕЛІК его творів:
1845 р.- «Петербурзькі шарманщики».
1846 р.- «Штука полотна».
1846 г. - «Село».
1847 г. - «Антон-Неборак».
Відео: Разведопрос: Ігор Викентьев про Радянська вчений и письменника-фантаста І.А. Єфремова
1848 г. - «Бурлака».
1848 г. - «Капельмейстер Сусликов».
1849 г. - «Пригода Накатова».
1849 г. - «Чотири пори року».
Відео: Разведопрос: Клим Жуков про Новгородська-ливонской війні 1443-1448 рр.
1852 г. - «Смедовская долина».
1852 г. - «Польові дороги».
1852 г. - «Мати и дочка».
1853 г. - «Рибалки».
Відео: Разведопрос: Іван Діденко про трактування "Гамлета"
Тисяча вісімсот п`ятьдесят чотири р - «Перехожий».
1855 г. - «Свістулькін».
1855 г. - «Школа гостінності».
1856 г. - «Орач».
1855-1856 рр. - «Переселенці».
1860 г. - «Пахатнік и бархатнік».
1864 г. - «Два генерала».
1883 г. - «Гутаперчевій хлопчик».
1885 г. - «Акробати благодійності».
1893 г. - «Літературні спогади».
Ось основний список літературних шедеврів, Який залиша своєму Майбутнього поколінню Григорович Дмитро Васильович. Твори цього письменника змушують мислити, співпережіваті и переоцінюваті життя, романтизму тут не побачиш, суцільній реалізм.
