Борис січкін - радянський комедійний актор, легендарний буба касторский
Радянський кіноактор Борис Сичкин народився в Києві 18 серпня 1922 року. Коли хлопчікові віповнілося Чотири роки, помер батько. Старший брат взявши навчатись п`ятірічного Борю танців, щоб якось заробляті на життя. Перші Виступи танцювальна дме Січкіна проходили на базарі. А потім брати стали віступаті на окремий майданчик перед Які відбувають службу там крімінальнікамі. ЦІ Глядачі платили добре.
Навчання и робота в ансамблі
У п`ятнадцятірічному віці Борис Сичкин подавши документи до Київського училище хореографії и одночасно з навчання ставши танцювати в Ансамблі народного танцю Української РСР. Юний артист Швидко ставши улюбленцем Всього колективу, у него були веселий доброзичлива характер и Величезне бажання досягті успіху.
Перед війною Борис Сичкин БУВ чинний до складу Ансамблю пісні и танцю Київського військового округу. Во время Війни БУВ учасником фронтового ансамблю, в якому працював разом з Юхимом Березінім, Юрієм Тимошенком и хореографом Борисом Каменьковіча. За вісокохудожнє виконан популярних народних танців артиста Січкіна нагородили медаллю "За Бойові заслуги". Молодий артист пішався нагородили и всіляко намагався проявіті собі.
У 1947 - 48 роках Борис Сичкин БУВ солістом в Ансамблі імені Александрова, потім, з 1 948 по 1966 рік, працював в Москонцерте. Взявши участь в програмах джазового ансамблю під керування Едді Рознера. Виступає в якості балетмейстера при постановці хореографічніх сцен и номерів. Найбільшу Популярність Сичкин Борис Михайлович получил после виступа в роли куплетиста Буби Касторського.
помилковості звинувачений
У 1 973 году Січкіна заарештувала за звинувачений у прівласненні государственной власності за. Пізніше статтю перекваліфікувалі в "Розкрадання державного майна в особливо великих розмірах". Борис Сичкин получил срок и БУВ відправленій до в`язниці. Однако через рік его випустили. Справа не закрили, но відправілі на Додаткове Розслідування. Ще кілька років слідчі розплутувалі дело про розкрадання, но провини Січкіна Там не Було. Незабаром ВІН БУВ Виправдання остаточно.
еміграція
У 1979 году "Буба Касторский" поїхав в США. Влаштувавшісь в Нью-Йорку, на Брайтон-біч, ВІН ставши членом редколегії газети "російський базар". У 1994 году артист пріїхав до России, щоб зустрітіся з друзями и немного підзаробити. Вікорістовуючі свои зв`язки, Сичкин знявся в декількох картинах. Через рік ВІН вернулся в Америку.
Останні кілька років свого життя Борис Мойсейович провів в будинку економ-класу для бідних в районі Куїнс на Западе Нью-Йорка. 21 березня 2002 року Сичкин помер від обширного інфаркту. Его поховали на кладовіщі в Амеріці, но через кілька років, за наполяганням Дружини и около родічів, ексгумувалі. Останки кремувалі, а прах перевезли в Москву. 18 квітня 2008 року ритуальна урна булу урочистих поміщена в окрему клітинку колумбарію на Ваганьковському кладовіщі.
фільмографія
За свою кар`єру в кіно Сичкин знявся в тридцяти повнометражніх фільмах и декількох телевізійніх програмах. Для багатьох ВІН був улюблений актором, веселим и чарівнім. Борис Сичкин, фільми за участю которого несли людям радість, назавжди остался в пам`яті своих шанувальників.
Нижчих наводитися список обраних кінокартін з Борисом Січкін:
Відео: Буба Касторский
- "Капітан Блакитної лагуни", Роль контрабандиста (1962);
- "До побачення, хлопчики", Провідний конферансьє (1964);
- "Невловімі месники" персонаж Буби Касторського (1966);
- "Останній шахрай", Співробітник довідкового агентства (1966);
- "Нові пригоди невловіміх", Роль Буби Касторського (1968);
- "інтервенція", Роль куплетиста (1969);
- "На війні як на війні", Старлей Селіванов (1969);
- "Варвара-краса", Якого нарекли (1970);
- "Золоті ворота", Епізод (1969);
- "А людина грає на трубі", Адміністратор готелю Борис Михайлович (1970);
- "Любов до апельсінів", Переодягнена кухарка (1970);
- "стежкою любові"Гість (1971);
- "великий бурштин", Член журі, музичний критик (1971);
- "П`ятдесят на п`ятдесят", Відвідувач більрдной (1972);
- "Останні дні Помпеї", Кукін Володимир Павлович (1972);
- "Поїзд стоит две хвилини", Хворий-удавальнік (1972);
- "Золоті роги", персонаж Кульбаби, розбійніка (1972);
- "Дванадцять стільців", Репортер газети "верстат" (1976);
- "Кухар и співачка", Директор Будинку побуту, Бармалей Хасан (1978);
- "мила Лорейн", Роль Івана (1989);
- "останні дні", Леонід Ілліч Брежнєв (1989);
- "суперінтендант", Електрик (1991);
- "Ніксон", Леонід Ілліч Брежнєв (1995);
- "бідна Саша", Ростопчина Аристарх, бродяга (1997);
- "ПМЖ", Натан (2001).