Теоретичні судження про банки і банківську діяльність в макроекономічному середовищі
Загальновідомо, що значна увага під час обговорення питань про банки і банківську діяльність, основна увага приділяється вивченню окремих фінансових інститутів, які в процесі своєї діяльності не тільки стикалися з проблемою недостатньої платоспроможності, ліквідності та стійкості, невірно оцінювали ризики в банківській діяльності і згодом були визнані банкрутами . Часто виявляється, що дані організації погано управлялися, іноді були виявлені факти фінансового шахрайства. Аналіз таких ситуацій в ретроспективі дозволяв встановити недоробки в системі контролю і коригування банківської діяльності.
Метою даного міркування не ставиться завдання дослідити всі види банківської діяльності або виявити причини неплатоспроможності або банкрутства певного комерційного банку, перш за все тому, що не буває двох абсолютно ідентичних як внутрішніх, так і зовнішніх ситуацій і факторів, що впливають на стан банку, які могли бути використані для порівняння банку, який має проблеми, з аналізованих чинним банком. І навіть у разі проведення такого аналізу його результати виявляться в достатній мірі невизначеними, так як це буде всього лише прогноз. Крім того, говорячи про банки і банківську діяльність, слід враховувати, що всі комерційні банки оперують в постійні зміни економічних умовах, прогнозувати які з достатнім ступенем ймовірності не тільки не представляється можливим, але також одні й ті ж фактори можуть по-різному впливати на той або інший банк. Внутрішні ж чинники, найважливішими з яких є система управління банком, його потенціал, здатність належним чином використовувати наявні фінансові ресурси і передбачити наслідки прийнятих рішень і операцій, а також відрізнятися для кожного конкретного банку.
Незважаючи на зазначені вище особливості функціонування все ж є можливість, кажучи про банки і банківську діяльність, встановити ознаки банків, визнаних банкрутами і пізніше ліквідованих, які будуть засновані, перш за все, на проведенні кількісного коефіцієнтного аналізу фінансової звітності розглянутих установ. Метою є обґрунтування існування стійкої причинно-наслідкового зв`язку між змінами в макроекономічному середовищі, станом банків і банківської системи, оцінки впливу факту закриття комерційних банків на стан такого середовища. При цьому для оцінки даного впливу ми визначимо показник щорічної ймовірності дефолту комерційних банків методом моментів, в результаті обчислення якого буде отримано дискретний ряд річних показників. Зіставлення їх з макроекономічними показниками дозволить встановити і підтвердити наявність такої залежності. При цьому слід взяти до уваги, що даний показник має виключно абстрактний характер і застосовується лише для подальшого порівняння зміни стану системи комерційних банків з вибраними макроекономічними показниками. Говорячи конкретно про банки і банківську діяльність, можна стверджувати, що даний показник ілюструє, як в певному календарному році змінюється ймовірність дефолту діючих комерційних банків при інших рівних умовах (як внутрішніх, так і зовнішніх) виключно в залежності від кількості банків, що ліквідуються.
Слід зазначити, що метод моментів широко використовується при моделюванні і вивченні кореляційних зв`язків були дефолтів з номінальною вартістю активів в міжнародній практиці при оцінці ймовірності дефолту портфеля активів і називається asset-value approach.
Крім методу моментів для досягнення аналогічних результатів може також застосовуватися метод максимальної правдоподібності (the maximum likelihood approach).
