Аналіз витрат на виробництво продукції електроенергетики
Аналіз структури витрат на виробництво електроенергії показує, що на нинішньому етапі розвитку промислового виробництва тенденція зниження енергоємності переважає над тенденцією зростання енергоозброєності. Істотний вплив на величину енергоємності надають кліматичні умови, які можна охарактеризувати таким показником, як кількість градусо-діб (ГСОС). Це показник визначається як добуток тривалості сезону опалення на середню величину перепаду температур.
Без урахування цієї обставини, аналіз витрат на виробництво продукції в електроенергетиці, зроблений на основі зіставлення енергоємності в різних країнах, може бути неправильним. аналіз обсягу виробництва підтверджує, що рівність цих показників в двох деяких країнах необов`язково відображає рівень розвитку економік цих країн. Наприклад, в країнах Латинської Америки мають низьке значення енергоємності, а й низьке значення ВВП на душу населення. Це можна пояснити м`яким кліматом цього регіону, що виключає використання великої кількості енергії на опалення. У той же час аналіз витрат на виробництво продукції електроенергетики, міждержавні зіставлення, дозволяють стверджувати, що підвищення економічного рівня країн супроводжується зниженням енергоємності. Можна сказати так, що підвищення енергоефективності економіки є об`єктивно необхідним.
Посилання на менш сприятливі кліматичні умови не повинна надавати заспокійливого впливу на роботу з підвищення енергоефективності країни. Якщо аналіз витрат на виробництво продукції показує, що, наприклад, потенціал енергозбереження в країні становить 30% обсягу споживаних енергоресурсів. Це означає, що нинішня енергоємність може бути знижена не менше ніж на 30%, що наблизить значення цього показника до його рівня в передових країнах. Резерви підвищення енергоефективності укладені також в тому, що промисловість може мати специфічну структуру. Якщо промисловість має машинобудівну спрямованість, то її структура об`єктивно повинна переорієнтуватися на високотехнологічні неенергоємних виробництва. аналіз витрат на виробництво продукції однозначно дає можливість стверджувати, що зростання ВВП в основному відбувається на базі розвитку таких підприємств і сфери послуг, а це в додаткового ступеня сприяє зниженню енергоємності ВВП.
Слід зазначити, що значення показника енергоємності не є в повній мірі характеристикою рівня ефективності використання енергії, тобто не можна стверджувати, чи відповідає величина його високому або низькому рівню енергоефективності. Він може бути використаний для характеристики динаміки енергоефективності за ряд років, для порівняння енергоефективності по ряду аналогічних підприємств. Він може бути використаний для порівняння і не за однаковими за призначенням підприємствам, якщо обсяг виробленої продукції вимірюється в грошових одиницях. В даному випадку більш енергоємні підприємства матимуть вищі значення показника, хоча багато що залежить і від величини грошового виміру одиниці продукції.
Якщо розглядати абсолютно подібні підприємства, то значення показника енергоємності можуть по ним істотно відрізнятися в залежності від того, якою мірою реалізовані на них енергозберігаючі заходи. Однак не будь-які енергозберігаючі заходи слід брати до уваги при оцінці потенціалу енергозбереження. Перш за все, повинні реалізовуватися заходи організаційно-економічного характеру, які не потребують витрат, і заходи малозатратного характеру, наприклад такі, як використання вторинних енергоресурсів. Але є заходи, пов`язані із заміною існуючої енергозберігаючої технології. Застосування енергозберігаючих технологій нерідко може зажадати серйозної реконструкції підприємства та економічно це не завжди може бути виправдано, так як досягається ефект може виявитися абсолютно недостатнім для окупності інвестиційних витрат. У таких випадках підвищення рівня енергоефективності може виявитися економічно недоцільним. Однак нове підприємство, на якому встановлено сучасне енергозберігаюче обладнання, буде мати більш високий рівень енергоефективності.
