Храм володимирської ікони божої матері в митищах: історія і фото

На Ярославському шосе, іменувався колись Троїцької дорогою, варто дивовижної краси храм, зведений на честь однієї з найбільш шанованих богородичних ікон - Володимирській. Багато хто пам`ятає і багато могли б розповісти його стіни, що є свідками останніх трьох століть історії нашої країни. Що ж зберігають вони в своїй пам`яті?

Перші документальні свідчення про храм

Коли минула тяжка година Смутного часу, селяни сіл, які перебували на місці нинішнього обласного міста Митищі, залишаючи розорені будинку, оселилися поблизу Троїцького тракту, там, де колись стягували мито, або, як казали у давнину, «митий», за що провозяться товари . Від цього архаїчного вираження, що дав корінь євангельським словом «митар» - збирач податків, і походить назва утвореного незабаром села Митищі, в яке була перенесена з колишнього місця дерев`яна церква.

Даних про те, коли був побудований нинішній храм Володимирської ікони Божої Матері в Митищах, немає, відомо лише, що перша документальна згадка про нього, пов`язане з освяченням знову влаштованого в ньому престолу, датується 1713 роком. Через брак більш точних відомостей саме цей рік прийнято вважати датою його заснування.

Наступний раз, в 1735-м, той же храм згаданий в проханні його старости Івана Трофимова про дозвіл вимостити в ньому кам`яну підлогу замість дерев`яного - «зело прогнилого і зношеного». Єпархіальним начальством це благе починання було схвалено, і храм в Митищах знайшов не тільки кам`яні плити, на століття вмостився його стать, але і різьблені кам`яні престоли.

Відео: Митищі кліп про місто з висоти пташиного польоту 4К

добровільні жертводавці

За старих часів було прийнято будувати на совість, особливо якщо йшлося про церковні будівлях. Боялися: а ну як пригадується недбальство на Страшному Суді. Але час брав своє, і приходили в ветхість навіть храми Божі. Загальну долю розділив храм Володимирської ікони Божої Матері в Митищах. Незабаром після вигнання Наполеона з Російських меж довелося його настоятелю наймати артіль мулярів для розбирання прийшли в повну непридатність дзвіниці і старої трапезної.

Розібрати - це півсправи, а де взяти гроші на нову споруду? Але все той же настоятель отець Димитрій (Федотов) неабияк розворушив серця прихожан, нагадавши їм, що тільки святі речі ближнього і церкви Божої стане їх «невичерпної скарбом на небесах». Довго він говорив, цитуючи Святе Письмо і волаючи до совісті Митищинського мужиків, але домігся свого. Розв`язавши худі калитки, посібник православні святої справи. У 1814 році єпархіальний архієрей урочисто освятив нову трапезну і зведену над нею дзвіницю.

Божий покров над інженерною спорудою

Цікаво зауважити, що храм Володимирської ікони Божої Матері в Митищах зіграв далеко не останню роль в такому, здавалося б, далекому від релігії справі, як водопостачання Москви. Справа в тому, що недалеко від нього води бив з землі Святого, або, як його ще називали, Громового ключа, давали початок прокладеному в 1804 році першого московським водопроводу.

Ну а хіба потече справно вода по трубах, якщо немає на те Божого благовоління? Ось і влаштовувалися з цієї причини щорічні хресні ходи від храму до Святого ключу з молитвами і подальшим водосвяттям, завдяки чому безперебійно текла вода з кранів московських квартир.

Останні передреволюційні роки

У 1906 році до храму в Митищах приписали невелику церковцю, яка перебувала неподалік від нього в селищі Перловський. Клопоту, звичайно, додалося, але і штат, слава богу, збільшили. Це дало можливість настоятелю храму отцю Миколаю (Протопопову) звернутися в Консисторію з проханням про виділення коштів на будівництво церковно-парафіяльної школи. Видно, в цей раз Митищинського мужички поскареднічалі, да уж, що з них взяти - Бог простить.

Відео: День Володимирської ікони Божої Матері в Брянську

Гроші батьки консисторський виділили, і в 1912 році на них була побудована школа, в якій безкоштовно навчалися грамоті діти навколишніх жителів. Там же проводилися заняття з дорослими по катехизації, тобто вивчення основ православ`я. В результаті, завдяки працям священика Миколи Протопопова, ціле покоління митіщінцев виросло грамотним і благочестивим.

У лещатах богопротивного влади

У 1929 році місцевими, вже радянською владою було вирішено храм Володимирської ікони Божої Матері в Митищах закрити - як розсадник лжевчення, що йде врозріз з ідеологією більшовицької партії. Але сталося несподіване - завжди покірний і звиклий мовчати народ раптом збунтувався. До храму Божого зібралися більше шести сотень людей, які протестують проти його закриття. А адже в ті роки «двушечкой» було не відбутися - давно вже йшли на північ ешелони з засудженими за п`ятдесят восьмий статті.

І влада пішла на задній хід. Храм продовжував працювати, хоча двох його священиків, як «організаторів заворушень», все ж заслали на Соловки. Однак в спокої прихожан не залишили. У тридцяті роки, потрапив ще одну невдачу, намагаючись в черговий раз закрити храм, місцеве керівництво розпорядилося зняти з його дзвіниці великий дзвін, а перебувала поруч каплицю знести. В середині тридцятих років влади в своїх гидоти пішли ще далі, передавши обновленцам встав їм поперек горла храм Володимирської ікони Божої Матері в Митищах.

Історія ця аж ніяк не нова. Оновленці - розкольницькі рух всередині православної церкви. Його послідовники обстоювали зміна Церковного статуту, внесення змін до богослужіння і намагалися співпрацювати з більшовиками. Ті до пори до часу робили їм всілякі поблажки, до числа яких належала і передача в їх розпорядження численних відібраних у Московського патріархату церков.

Остаточне нехтування святині

У роки війни храм Володимирської ікони Божої Матері в Митищах (фото тих років наводиться в статті) був остаточно закритий. Його дзвіницю знесли, а сама будівля, неабияк перебудувавши, використовували з тих пір в господарських потребах. У ті роки зовнішні особливості багатьох промислових споруд красномовно свідчили про те, що колись ці будівлі були церквами Божими. Не уникнув загальної долі і храм Володимирської ікони Божої Матері в Митищах.

Розклад богослужінь - перша ластівка відродження життя храму

Лише в 1991 році, на хвилі «загального духовного прозріння», понівечений і спаплюжений храм повернули його справжнім власникам - Митіщинського православній громаді. Перше богослужіння було скоєно вже в травні того ж року. Однак попереду стояла велика і складна відновлювальна робота, що тривала протягом п`яти років. Значну частину цього періоду служби проводилися в сусідньому будинку, що належить одному з прихожан.

В результаті праці великого числа будівельників і реставраторів до 1996 року знайшов, нарешті, свій первісний вигляд багатостраждальний храм Володимирської ікони Божої Матері в Митищах. Розклад богослужінь, що з`явилося при його вході, стало наочним свідченням того, що релігійне життя приходу увійшла в своє русло. Милістю Божою щодня о 8:30 починається в ньому читання Часів і подальша літургія, а о 17:00 - вечірня служба. По неділях і святкових днях відбуваються дві літургії - рання о 6:30 і пізня о 9:30.