Особливості російського наголоси

Дуже часто люди запам`ятовують з дитинства слова з неправильним наголосом. Згодом це вкрай важко піддається виправленню. У нашій мові взагалі не існує чітких правил наголоси. Набагато легше і швидше запам`ятати особливості російського наголоси в словах і використовувати їх на практиці, ніж постійно боротися з неправильною вимовою слів за звичкою і освоювати заново мовні навички.

У французькій мові останній склад завжди ударний, а ось в російській є безліч виключень з правил. Навіть одне і те ж слово має наголос на різні склади залежно від поруч стоять слів. Наприклад: дівчинка почала, а хлопчик почав.

Основні особливості наголоси в російській мові це:

- Разноместних, коли наголос падає на будь-склад в різних словах (кожух, свободи, магазин). У чехів завжди ударний перший склад, а у турків - последний.

- Рухливість властива основному кількістю слів в російській мові. При цьому в одному слові при відмінюванні або відмінюванні наголосив може змінюватися (І.П. вода, В.п. воду- мереживо - мереживо)

- Мінливість допускає з плином часу міняти ударний склад у слові. Багато поетів використовували раніше для рими слово музика. Тому в віршах правильно так і читати. Але вимовляємо-то ми сьогодні це слова як музика. Хоча деякі слова зберегли допустимість різного вимови (черепашки і черепашки, договорів та договорів). Щоб правильно вимовляти подібні слова, зручно подивитися про це інформацію в ребуси або тлумачний словник. Адже особливості російського наголоси складні не тільки для нас самих, але і для іноземців теж.

- Існують і акцентні варіанти, наприклад мислення аналогічно водіння і биття. Наголос падає на суфікс-ен. А слова-винятки треба запам`ятати, в них наголос ставиться в корені слова:

- квашена;

- глаженьи;

- забезпечення;

- Намір;

- Зосередження.

- У дійсному способі дієслів наголос ставиться на другому складі - пригубити, полюбити. А в наказовому способі воно переходить на передостанній - погубити, розбудити.

- Не завжди необхідно проводити аналогію з простим словом дріт, який входить до складу складних слів (електропроводи, але мусопровОд, трубопроводів, шляхопроводів).

- Існують слова, в яких наголос не має істотного значення (сир і сир, правнуки і правнуків, алкоголь і алкоголю)

Відео: А. A. Залізняк: Історія російського наголоси

- Професійна термінологія також потребує знань особливості російського наголоси (видобутку вугілля у шахтарів, флюорографія або прикусу у медиків, компас у моряків).

Правила наголоси в російській мові можна відстежити в іменах. Так, у всіх жіночих ударний склад передостанній (Зоя, Марина, Світлана, Вероніка).

У коротких чоловічих іменах наголос падає теж на передостанній склад (КОля, Вітя), а в повному імені завжди ударний склад - останній (Миколаїв, Антон, Владислав). Але слід запам`ятати Юрко та Георгія як виняток.

Чітких правил наголоси в нашій мові немає, а запам`ятати всі особливості російського наголоси складно, тому практичніше в складній ситуації звертатися до словника, ніж вимовляти слова навмання. Нехай це увійде в звичку, тоді не потрапите в смішну ситуації.

Відео: Наголоси

На закінчення список найбільш часто вживаних слів, які найкраще просто вивчити напам`ять:

- Іскра, коклюш, столяр, шасі, щавель, дрімота, клопотання торт, пуловери;

Відео: Наголоси

- Грушевий сік, кедрові дерева, цінова політика;

- люди глухі, але грубо, сліпих, але дружно;

- черпати воду, але дзвонити в двері, роки прожиті, але пролити чай.

У словах конкурсу, перли, нежить, символ, токарів, повітря перший склад зараз знаходиться під наголосом. А адже в минулому в цих словах ударним був останній. Тобто, можна тут сказати про регресивному наголосу, коли воно переноситься з останнього складу на той, що стоїть перед ним. В багатьох слів цей процес триває досі.