Алексіс де токвіль: поняття про ідеальну державу

Французький мислитель Алексіс де Токвіль народився 29 липня 1805 року в Парижі в знатній сім`ї. Його прадід був видатним монархістом, який захищав перед Конвентом Людовика XVI і загиблим під час Великої революції. Сім`я зробила все для того, щоб Алексіс отримав якісне гуманітарну освіту. В молодості маючи в Версалі судову посаду, він недовго займався юридичною практикою. Однак набагато більше Токвіля цікавила суспільно-політична сфера, куди він і подався при першій виникла можливості.

погляди мислителя

На відміну від діда і батька, Алексіс де Токвіль, біографія якого є приклад людини, яка все життя впевнено відстаючи демократичні ідеали, був далеко не монархістом. Його поняття про ідеальну державу склалося завдяки близькому знайомству з тоді мало зрозумілими для європейців США.

В Америці Токвіль виявився в 1831 році. За океан він відправився в рамках відрядження, в якій повинен був вивчити пенітенціарну систему Сполучених Штатів. Також Алексіс де Токвіль, епоха якого в Європі склалася б інакше, якби не приклад світлолюбних американців, хотів ближче познайомитися з істинною демократією колишніх англійських колоній.

Поїздка в США

В Америку француз відправився разом зі своїм другом Гюставом де Бомон. За океаном вони провели дев`ять місяців. Весь цей час товариші подорожували по самим різним містам, спілкувалися з місцевою інтелігенцією, набиралися вражень про побут і устрій незнайомого суспільства.

В той 1831 рік президентом США був демократ Ендрю Джексон. Токвіль пощастило - він потрапив в країну, яка тоді переживала важливі для себе системні зміни. До федеральному союзу тринадцяти штатів приєдналися ще одинадцять. Два з них (Міссурі і Луїзіана) розташовувалися вже за великою рікою Міссісіпі. Французький гість зміг на власні очі побачити масову колонізацію західних земель, куди прагнули шукачі пригод і нової батьківщини.

У 1831 році населення США становило 13 мільйонів і продовжувало швидко зростати. Все більше людей покидало східні штати і перебиратися в західні. Причиною тому послужило розвиток капіталізму. Східні промислові райони відрізнялися поганими умовами праці на заводах, частою безробіттям і проблемами житлом. Найбільше часу Алексіс де Токвіль провів в Новій Англії. Також він відвідав Великі озера, заглянув в Канаду, Теннессі, Огайо, Новий Орлеан. Француз побував у Вашингтоні, де зміг докладно ознайомитися з принципами роботи федерального уряду.

Токвіль зустрівся і познайомився з багатьма впливовими і відомими американцями: Ендрю Джексоном, Альбертом Галлатеном, Джоном Квінсі Адамсом, Джерид Спарксом і Френсісом Либером. Короткі ж розмови у мандрівника були з представниками всіх верств населення. Токвіль і Бомон задавали американцям незліченну кількість питань. Їх листи друзям і родичам свідчать про ретельну підготовку цих бесід.

«Демократія в Америці»

Подорож Токвіля в США принесло свої плоди - книгу «Демократія в Америці». Твір мало успіх не тільки у Франції, але і у всій Європі. Незабаром його перевели на дюжину іноземних мов. Головними визначними рисами книги стали неупереджене ставлення автора до свого предмету, його проникливість і глибина знання теми, а також велика кількість зібраного унікального матеріалу. Алексіс де Токвіль, «Демократія в Америці» якого не втратила своєї актуальності і сьогодні, завдяки їй був заслужено зарахований до сонму кращих політичних теоретиків XIX століття.

У своїй книзі письменник порівняв політичну систему США і Франції. Як громадський діяч і майбутній член парламенту він хотів перенести в свою рідну країну все найкраще з американського досвіду. Основу демократії Токвіль бачив в традиціях пуритан, які стояли біля витоків колоній у Новому Світі. Головною перевагою американського суспільства він вважав рівність можливостей для всіх жителів країни.

Поняття про ідеальну державу

Дослідник протиставляв французьку надмірну централізацію заокеанської децентралізації (будучи послідовним прихильником останньої). Саме завдяки їй, вважав мислитель, в Сполучених Штатах не виникло великих міст, надмірних станів і кидається в очі злиднів. Рівні можливості згладжували соціальні конфлікти і допомагали уникнути революції. Цікаво, що Токвіль протиставляв Америці не тільки Францію, але і Росію, яку він вважав оплотом згубного єдиновладдя.

Федералізм був ще однією ознакою ідеального держави, вважав Алексіс де Токвіль. «Демократія в Америці», однак, не тільки хвалила демократію, а й підкреслювала її недоліки. Саме Токвіль став автором знаменитого вислову «тиранія більшості». Цією фразою автор визначав порядок, при якому володіли владою маси могли неефективно нею скористатися або зовсім делегувати свої повноваження тирану.

Французький мислитель дійшов висновку, що запорукою всіх свобод є свобода вибору, а конституційний лад необхідний в першу чергу для обмеження і стримування держави. Були у нього і суперечливі висловлювання. Так, Токвіль вважав, що в суспільстві переміг рівності немає місця мистецтву. "Демократію в Америці" читав Олександр Пушкін. Російський поет був нею глибоко вражений, про що він сказав в одному зі своїх листів Чаадаєва.

Початок політичної кар`єри

Після видання «Демократії в Америці» Алексіс де Токвіль вирушив до Англії, де його книга користувалася особливою популярністю. Письменника чекав найтепліший прийом читаючої публіки. У 1841 році мислитель став членом Французької академії наук. Також він був обраний депутатом, хоча його становище в палаті не відрізнялося чимось видатним.

Не став всупереч своєму рідкісному політичному розуму парламентським лідером, Алексіс де Токвіль майже не виходив на трибуну, а в основному працював в різних комісіях. Він не належав до жодної з партій, хоча в основному голосував з лівих позицій і часто виступав проти консервативного прем`єр-міністра Франсуа Гізо.

Алексіс де Токвіль регулярно критикував уряд за свою політику, не враховує інтересів усіх верств суспільства. У своїх рідкісних виступах політик говорив про неминучість революції. Вона дійсно сталася в 1848 році. Хоча Токвіль був прихильником конституційної монархії, він визнав нову республіку, вважаючи її в обставинах, що склалися єдиним способом зберегти громадянські свободи.

Міністр закордонних справ Франції

Після революції 1848 року Алексіс де Токвіль був обраний до Установчих зборів. У ньому він приєднався до правих і почав боротися з соціалістами. Особливо завзято мислитель захищав право власності. Нападки на нього соціалістів, вважав Токвіль, могли привести до посягання на волі жителів країни і надмірного розширення державних функцій. Побоюючись деспотизму, він виступав за обмеження президентської влади, установа двопалатного парламенту і т. Д. Жодне з цих пропозицій не було реалізовано на практиці.

У 1849 році Алексіс де Токвіль, біографія якого, як політика, відрізнялася швидкоплинністю, був призначений міністром закордонних справ в уряді Оділона Барро. Головним своїм завданням керівник дипломатичного відомства бачив в збереженні французького впливу в сусідній Італії. Якраз тоді на Апениннского півострові закінчувався тривалий процес створення єдиної держави. У зв`язку з цим розгорівся конфлікт між католицькою церквою і світською владою нової Італії.

Алексіс де Токвіль, основні ідеї якого полягали в збереженні незалежної влади папи римського, намагався домогтися плавних внутрішніх реформ в Папської області. Досягти цього йому не вдалося, так як за все через кілька місяців після початку роботи міністра закордонних справ весь кабінет Барро подав у відставку через чергового політичного скандалу, пов`язаного з листом президента до Нею.

Припинення громадської діяльності

2 грудня 1851 року у Франції стався черговий державний переворот. Президент Луї Наполеон розпустив парламент і отримав майже монархічні повноваження. Через рік республіка була скасована, а замість неї було оголошено про створення Другої імперії. Алексіс де Токвіль, доповіді та публікації якого як раз попереджали про небезпеку подібного повороту подій, виявився в рядах останніх чинили опір новому державному ладу. За непокору владі він був посаджений Венсенскую в`язницю. Вже скоро Токвіля випустили на свободу, проте його остаточно відірвали від політичної діяльності.

Письменник скористався звалилися на нього вільним часом і зайнявся історичним дослідженням подій великої революції кінця XVIII століття. Переворот 2 грудня нагадував йому переворот 18 брюмера, в результаті якого колись необмежену владу отримав Наполеон. У ситуації, що склалася мислитель вініл неправильну політичну систему, при якій незвичний користуватися політичними свободами народ отримував рівні права, в тому числі і виборчі.

«Старий порядок і революція»

Після декількох років роботи в 1856 році Токвіль видав перший том книги «Старий порядок і революція», що стала в підсумку другим за важливістю його працею (після «Демократії в Америці»). Книга повинна була складатися з трьох частин, проте смерть зупинила письменника під час його роботи над другою з них.

Відео: Дідьє Берті. Демократія і релігія у Алексіса Токвіля

Головним об`єктом дослідження Токвіля була свобода особистості. Він вважав рятівним і правильним принцип невтручання держави в економіку. Мислитель не бачив народної свободи без вікового освіти і виховання людей. Без нього ніякі конституційні установи не спрацюють, вважав автор. Він наочно для читача простежив дійсність цього принципу на прикладі тієї самої Великої революції у Франції кінця XVIII століття.

Алексіс де Токвіль, розумні фрази якого і зараз використовуються в публіцистиці, журналістиці або підручниках, вважав основою демократії свободу і рівність. При цьому народи більше прагнуть до другого, ніж до першого. Багато людей, відзначав Токвіль, готові навіть жертвувати свободою заради рівності. При таких настроях виникають умови для встановлення деспотії. Рівність може відокремити людей, розвинути в них егоїзм і партикуляризм. Все це відзначав у своїй книзі Алексіс де Токвіль.

Праця «Старий порядок і революція» також включав в себе міркування про пристрасть суспільства до наживи. Звиклі споживати люди готові надавати уряду все нові повноваження тільки заради того, щоб воно зберігало їх спокій, порядок і звичний спосіб життя. Так влада держави все глибше проникає в суспільне життя, роблячи особистість менш самостійною. Засобом цього служить адміністративна централізація, яка викорінює місцеве самоврядування.

тиранія мас

У тезах «Старого порядку і революції» була розвинена вже розпочата в першій книзі автора теорія про демократію. Алексіс де Токвіль коротко, але ємко викладав ідеї, багато з яких лягли в основу сучасної політологічної науки. У новій праці письменник продовжив дослідження феномену тиранії народного більшості. Вона стає все виразніше в тому випадку, якщо державі доводиться вести війну.

У періоди тривалого кровопролиття виникає небезпека появи полководця, який вирішив взяти владу в країні в свої руки. Таким, наприклад, був Наполеон. При цьому втомлений від війни народ з радістю віддасть кандидату на статус національного лідера всі свої свободи в обмін на обіцянку стабільності і майбутнього загального збагачення. Тому популістські гасла завжди користувалися популярністю, навіть незважаючи на свою об`єктивну нездійсненність.

Єдиний спосіб запобігти деспотизм - це сама свобода. Саме вона зближує людей, послаблюючи егоїзм і відриваючи від матеріальних інтересів. Одного лише конституційного демократичного устрою тут недостатньо. Ідеальне держава повинна грунтуватися на широкій децентралізації влади. Тому для великої країни найкращим способом організації є федерація. Так вважав Алексіс де Токвіль. Поняття про ідеальну державу він виводив виходячи з тих історичних помилок, яких припустилася в тому числі і його рідна Франція, і багато інших країн з усього світу.

користь децентралізації

Тільки місцеве самоврядування здатне позбавити людей від бюрократичної опіки і змусити їх зайнятися власним політичним вихованням. Ідеальна держава не може обійтися без повністю незалежних судів і підсудності адміністрації в разі її зловживань. Саме цей інститут повинен отримати право відкидати закони, що суперечать Конституції і прав громадян.

Алексіс де Токвіль, цитати якого швидко розбрелися по книгам сучасників і нащадків, також ратував за повну свободу асоціацій і друку. При цьому гарантією того що держава не зазіхне на них є не інститути, а звичаї і звички людей. Якщо у населення буде запит на свободу, вона збережеться. У разі добровільної відмови громадян від своїх прав їм не допоможе жодна конституція. При цьому не варто забувати, що дана закономірність має і зворотний кінець. Інститути впливають на поступове формування звичаїв.

Важливість творчості Токвіля

Намагаючись зрозуміти, як написати книгу і як зробити доповідь, Алексіс де Токвіль прийшов до наступного рішення. У творі про Америку він докладно описав як за океаном стала можливою демократія і що тому посприяло. У праці про Францію дослідник зупинився на причинах провалу спроб встановити і зміцнити громадянську свободу.

Старим порядком Алексіс де Токвіль фотографічно назвав ту систему, яка склалася в його країні в XVIII столітті при злитті станового феодального суспільства і королівського абсолютизму. Уряд зберігало поділ суспільства на класи, бачачи в ньому заставу своєї ж безпеки. Населення було розмежовано на страти, члени яких, як правило, старанно відокремлюється від інших прошарків. Селянин ніяк не був схожий на городянина, а купець на дворянина-поміщика. Поступова демократизація і економічне зростання поклали цьому край. Революція зруйнувала старий порядок, заснувавши новий - побудований на рівність людей між собою.

Цікаво, що праця Токвіля був визнаний сучасниками першої нейтральної книгою про події кінця XVIII століття у Франції. До нього історики видавали дослідження, які захищали ту чи іншу сторону революційного конфлікту.

Саме в силу цієї різниці твір Алексіса де Токвіля, та й взагалі все його публікації заслужили визнання нащадків і збереглися в історичній пам`яті. Він не намагався виправдати дії монархістів або прихильників республіки - він хотів знайти істину, що спирається на факти. Токвіль помер 16 квітня 1859 року в Каннах. Його заслуги перед наукою і суспільством були оцінені виданням повного зібрання творів, безліч разів витримав додаткові перевидання.