Історія розвитку обчислювальної техніки

Відео: Комп`ютери. сучасні чудеса

Найпершими обчислювальними пристроями були власні пальці людини. Коли цього кошти виявлялося недостатньо, в хід йшли камінчики, палички, черепашки. Складаючи такий набір десятками, а потім і сотнями, людина вчилася вважати і користуватися засобами вимірювання чисел. Саме з камінчиків і черепашок почалася історія розвитку обчислювальної техніки. Розкладаючи їх по різних стовпцях (розрядами) і додаючи або прибираючи потрібну кількість камінчиків, можна було виробляти додавання і віднімання великих чисел. При багаторазовому додаванні можна було виконувати навіть таке складне дію, як множення.

Відео: Анатолій Шипіцин - Історії розвитку обчислювальних пристроїв

Потім починається історія розвитку засобів обчислювальної техніки. Першим засобом для обчислення стали винайдені на Русі рахунки. У них числа розбивалися на десятки за допомогою горизонтальних направляючих з кісточками. Вони стали незамінним помічником торговців, чиновників, кацапів і керуючих. Ці люди вміли користуватися рахунками просто віртуозно. Надалі таке необхідне пристрій проникло і в Європу.

Відео: 11 Історія розвитку обчислювальної техніки

Найпершим механічним пристроєм для рахунку, яке знає історія розвитку обчислювальної техніки, стала лічильна машина, яку в 1642 році побудував видатний французький вчений Блез Паскаль. Його механічний «комп`ютер» міг виробляти такі дії, як додавання і віднімання. Цю машину звали «Паскаліна» і складалася вона з цілого комплексу, в якому встановлювалися вертикально колеса з нанесеними цифрами від 0 до 9. Колесо при повному обороті чіпляло сусіднє колесо і повертало його на одну цифру. Кількість коліс визначало кількість розрядів обчислювальної машини. Якщо на ній встановлювали п`ять коліс, то вона могла вже проводити операції з величезними числами аж до 99999.

Потім в 1673 році німецький математик Лейбніц створив пристрій, який міг не тільки віднімати і складати, але також ділити і множити. На відміну від машини Паскаля колеса були зубчасті та мали дев`ять різних довжин зубів, ніж та забезпечувалися такі неймовірно «складні» дії, як множення і ділення. Історія розвитку обчислювальної техніки знає багато імен, але одне ім`я відоме навіть неспеціалістам. Це англійський математик Чарльз Беббідж. Його заслужено називають батьком всієї сучасної обчислювальної техніки. Саме йому належить ідея, що в обчислювальній машині необхідно пристрій, який буде зберігати числа. Причому цей пристрій має не тільки зберігати числа, а й давати команди обчислювальній машині, що вона повинна з цими числами робити.

Ідея Беббіджа і лягла в основу пристрою і розробки всіх сучасних комп`ютерів. Такий блок в обчислювальної машині називають процесором. Однак вчений не залишив ніяких креслень і описів машини, яку він винайшов. Це зробив один з його учнів в своїй статті, яку він написав французькою мовою. Статтю прочитала графиня Ада Августа Лавлейс - дочка знаменитого поета Джорджа Байрона, яка перевела її на англійську мову і розробила для цієї машини власні програми. Завдяки їй історія розвитку обчислювальної техніки отримала один з найдосконаліших мов програмування - АДА.

XX століття дало новий поштовх розвитку обчислювальної техніки, пов`язаний з електрикою. Було винайдено електронний пристрій, який запам`ятовується електричні сигнали - ламповий тригер. Створені з його допомогою перші комп`ютери могли вважати в тисячі разів швидше, ніж найдосконаліші механічні лічильні машини, але були ще дуже громіздкими. Перші ЕОМ важили близько 30 тонн і займали приміщення розміром більше 100 кв. метрів. Подальший розвиток обчислювальні машини отримали з появою надзвичайно важливого винаходу - транзистора. Ну а сучасні засоби обчислювальної техніки немислимі без застосування мікропроцесора - складної інтегральної мікросхеми, розробленої в червні 1971 року. Така коротка історія розвитку обчислювальної техніки. Сучасні досягнення науки і техніки підняли рівень сучасних комп`ютерів на небувалу висоту.