Симбірська губернія: історія, населення, промисловість і сільське господарство
Відео: H2нОль
Симбірська губернія була адміністративно-територіальним утворенням Російської імперії з центром в місті Симбірську. Вона була створена з однойменного намісництва в 1796 р Ця адміністративна одиниця проіснувала аж до 1924 р, поки не була перейменована в Ульянівську губернію. Через 4 роки в СРСР почали проводити економічне районування, в результаті якого Симбірська губернія була скасована. На початку 1943 р велика частина її колишній території увійшла до складу новоствореної Ульяновської області.
Історія земель
Відомо, що дана місцевість була населена з давніх часів. Перші документальні відомості про це були виявлені в арабських рукописах, датованих X століттям. Саме в цей час Багдадський халіфат намагався налагодити дипломатичні зв`язки з болгарами, що проживають на цих землях. Згідно древнім записам, на півдні губернії проживали Буртаси, а на узбережжях Волги, в тому числі і там, де знаходився Симбірськ, - мордва.
Відео: 400 Організація з безпеки і співробітництва в Європі ОБСЄ
Через три століття тут з`явилися татари. У XIV столітті влада нижегородських князів значно зміцнилася і тепер уже поширювалася на всі мордовські землі аж до верхів`їв Сури, по якій і проходила межа з ординськими володіннями. Однак в ті часи тут, крім нечисленних сторожових пунктів, кількох відокремлених хуторів і міста Курмиш нічого не було. Очевидно, що російська колонізація тоді ще не поширилася далі річки Алатир.
За царя Івана Грозного тут почали будувати поселення. Місто Алатир був першим, а трохи пізніше навколо нього стали утворюватися численні селища в Сенгилеевской і Сизранському повітах. Поруч з ними влаштовувалися спеціальні сторожові зміцнення, що служили для захисту населення від нападу вольниці, яка завжди була присутня на Волзі.
початок
Симбірська губернія стала зароджуватися в 1648 р, коли будівництво Симбірська йшло повним ходом. Одночасно з цим на північний захід від нього зводили оборонну лінію, що складається з вала, рову і дерев`яного тину, за яким виднілися вежі і остроги. Ці укріплення переходили і в Пензенської губернії. Залишки таких споруд виглядали досить значними навіть у кінці XIX століття.
Через 35 років побудували місто Сизрань. У XVI столітті в алатир і Курмиш вже були засновані воєводські управління, які ставилися до Нижегородської області. Після завоювання Казані належні їй землі між Сурою і Волгою увійшли до складу Самбірського повіту. Однак при першому адміністративний поділ Російської імперії, який нещодавно трапився в 1708 р ці території відійшли до Казанської губернії. Пристрій Самбірського намісництва відбулося в 1780 р У 1796 р його перетворили в Симбірську губернію, а в 1924 році його головне місто було перейменовано в Ульяновськ.
населення
Повіти Симбірської губернії в 1850-1920 рр. налічували 8 адміністративних одиниць, в яких проживало, за даними перепису 1897 р, населення в кількості:
Алатирський - 158 188 люд
Ардатовський - 189 226 люд
Буїнський - 182 056 люд
Корсунський - 217 087 люд
Курмишскій - 161 647 люд
Сенгилеевской - 151 726 люд
Симбирский - 225 873 люд
Сизранський - 242 045 чол.
Переважна кількість населення було зайнято в сільському господарстві. Однак багато хто займався і різноманітними кустарними ремеслами. У найбільших містах Симбірської губернії люди працювали на численних заводах і фабриках, які виробляли різноманітну продукцію.
Сільське господарство
Можна з упевненістю сказати, що основним заняттям тутешніх жителів було обробіток земель. Велика частина селянських наділів перебувала під ріллею. І це не дивно, так як села Симбірської губернії були багаті на добрі землі. В озимому полі тут всюди сіяли жито, а ось в ярому - гречку, овес, просо і пшеницю. Крім того, в цих краях збирали непогані врожаї соняшника, сочевиці, гороху, картоплі, льону і т. Д. Тютюн і хміль розводили в основному лише в Алатирському, Алдатовском, Сизранському і Курмишском повітах. Досить значні посіви картоплі були обумовлені тим, що на території губернії знаходилося до 60 картопляно-патокових та крохмальних заводів.
Симбірська губернія також славилася своїми садами. Садівництво в цих місцях було розвинене здебільшого на берегах Волги, проте невеликі плодові посадки можна було зустріти і в інших регіонах. Переважно займалися розведенням яблунь, груш, бергамоту і сливи. У цих місцях садівництво і городництво носили непромислових характер.
Промисловість і торгівля
Найважливішою галуззю кустарного виробництва були різні види деревообробних промислів. Умільці виготовляли вози і вози, сани і колеса, гнуті дуги і полози, посуд і корита, лопати і колоди, плели постоли і ткали рогожі. Особливо цим славилися Алдатовскій, Корсунський, Алатирський і Сизранський повіт Симбірської губернії. В цілому даними промислами займалися близько 7 тис. Чоловік.
Крім того, тут були надзвичайно розвинені і інші ремесла. До них ставилися шиття рукавиць і чобіт, кашкетів і шапок, валяння взуття та ткання хусток, плетіння снастей для лову риби і виття мотузок, а також інші заняття. Для ще більшої популяризації кустарних промислів земство організовувало спеціальні відділи на сільськогосподарських виставках і ярмарках, а деякі училища навіть мали власні ремісничі майстерні. Серед іншого, Симбірська губернія славилася і тим, що тут процвітали рибальство і лісозаготівельні роботи.
Що стосується промислового виробництва, то до 1898 року тут налічувалося 18 суконних фабрик, 14 винокурних заводів, більше 3 тис. Борошномельних млинів, 5 горілчаних і 3 пивоварних заводи, 7 лісопилок, 1 сироварня і багато інших підприємств. Тільки в цьому році на території губернії було організовано 82 ярмарки, найбільші з яких проходили в Симбірську, Сизрані і Корсуні.
