Загибель крейсера «варяг» (коротко). Дата, історія, місце загибелі
Крейсер «Варяг» був побудований в 1899 році. Судно стало частиною Тихоокеанської флотилії. Напередодні російсько-японської війни «Варяг» відправився в нейтральний корейський порт Чемульпо (сучасний Інчхон). Тут він виявився в розпорядженні російського посольства. Другим таким судном стала канонерський човен «Кореєць».
Відео: ІСТОРІЯ РОСІЇ XX ВЕКА
напередодні бою
Напередодні нового 1904 капітан Всеволод Руднєв отримав секретну шифровку. У ній повідомлялося, що корейський імператор дізнався про рух десяти японських кораблів у напрямку до Чемульпо (загибель крейсера «Варяг» відбулася свого часу в бухті цього порту). Поки ж ніякої війни не було, хоча обидві країни активно готувалися до неї. У Росії до Японії ставилися зверхньо, через що армія і флот виявилися в скрутному становищі, коли конфлікт вибухнув по-справжньому.
Японської флотилії командував адмірал Сотокіті Уріу. Його кораблі прибули до узбережжя Кореї, щоб прикрити висадку десанту. Флотилія повинна була зупинити «Варяг», якщо він вирішить вийти з бухти і втрутитися в перекидання сухопутної армії. 27 січня (за старим стилем) ворожі кораблі з`явилися в прибережній акваторії. Це був перший день російсько-японської війни.
Обстановка в порту Чемульпо ускладнювалася через те, що там знаходилися суду інших країн: Великобританії, Франції, Італії та США. Вранці 27 січня японський адмірал Уріу відправив їх представникам повідомлення про те, що він збирається атакувати російські судна. У зв`язку з цим нейтральним кораблям пропонувалося залишити рейд до 16 годин, щоб вони не потрапили під вогонь. Європейці сповістили капітана Руднєва про японському попередженні. Стало ясно, що бій неминучий, незважаючи на явне порушення міжнародного права (драма розігралася в порту третьої країни).
Наближення японської флотилії
До ранку вже завершилася висадка трьохтисячного сухопутного контингенту. Тепер транспортні судна пішли з району бою, а військові кораблі могли почати підготовку до майбутню атаку. У порту було видно пожежу на місці висадки японців. Противник навмисно психологічно тиснув на російських моряків. Героїчна загибель крейсера «Варяг» показала, що всі ці спроби були приречені на провал. Російські моряки і їх офіцери були готові до всього, хоча їм і довелося принизливо чекати атаки ворога і безпорадно спостерігати за висадкою десанту.
Між тим командири іноземних судів відправили японцям письмовий протест. Цей папір не вплинула. Ні на які інші кроки іноземці не наважилися. Їх кораблі пішли в порт і ніяк не виявляли себе під час бою. Російський крейсер і канонерская човен були блоковані в бухті. Вийти у відкрите море вони не могли, так як дорогу закривала японська флотилія з десяти кораблів. Проведена потім загибель крейсера «Варяг» трапилася в чому через параліч і невмілих дій командування в Порт-Артурі. Начальники флоту повелися безвідповідально. Вони ніяк не намагалися запобігти катастрофі, хоча повідомлення про наближення японської ескадри надходили вже протягом місяців.
«Варяг» залишає Чемульпо
Капітан Всеволод Руднєв, зрозумівши, що чекати допомоги від іноземців або власного начальства безглуздо, прийняв рішення прориватися з бухти і прийняти бій. Ніякої мови про капітуляцію йти просто не могло. О 10 годині ранку капітан прибув на крейсер і повідомив офіцерам про своє рішення. Загальна думка була одностайною - спробувати прорватися, а якщо спроба провалиться, то затопити кораблі.
Першими до бою почали готуватися медики. Лікарі, санітарки і фельдшери обладнали перев`язувальні пункти. На наступні кілька днів вони забули про те, що таке сон, - у них було занадто багато роботи. Об 11 годині Руднєв виступив з промовою вже перед всією командою. Моряки підтримали капітана гучним «Ура!». Нікого не лякала загибель крейсера «Варяг», ніхто не хотів здаватися, заздалегідь склавши руки. Схожої була реакція на «Корейці». Навіть кок, який був вільнонайманим робітникам, відмовився покидати судно і сховатися в консульстві. Коли «Варяг» залишав порт, іноземні екіпажі вишикувалися на палубах своїх судів. Так французи, італійці та англійці віддавали данину мужності екіпажу, у якого попереду був нерівний бій. У відповідь на «Варяг» грали національні гімни цих країн.
Співвідношення сил сторін
Який ескадрі повинен був протистояти крейсер «Варяг»? Історія загибелі корабля могла б взагалі не статися, бийся він в інших умовах ведення бою. Кожне японське судно було йому під силу. Винятком був «Асама» - один з кращих броненосних крейсерів в усьому світі. «Варяг» був втіленням ідеї про сильному і швидкохідному розвідника. Його головною перевагою в битві були стрімкий наліт і короткий, але оглушливий удар по противнику.
Всі ці якості «Варяг» найкраще міг продемонструвати у відкритому морі, де у нього було б простір для маневру. Але його розташування, а згодом і місце загибелі крейсера «Варяг» було у вузькому фарватері, повному мілин і каменів. В таких умовах корабель не міг розігнатися і ефективно вдарити по противнику. Через вузького курсу, крейсеру довелося йти на мушці у японців. Тому результат бою визначався тільки співвідношенням кількості гармат. У дюжини кораблів їх було набагато більше, ніж у крейсера з канонерського човном.
Особливо безнадійним становище ставало через присутність «Асами». Знаряддя цього крейсера були практично невразливими, тому що ховалися за товстої баштовій бронею. Для порівняння: на російських кораблях артилерія була відкритою і палубної. Крім того, половина знарядь «корейця» були просто застарілими. Під час бою вони взагалі не діяли.
початок бою
Японські кораблі визначили місце загибелі крейсера «Варяг», ставши в десяти милях від корейського Чемульпо. Коли ескадри зустрілися, пішов сигнал, хто викликає духа про здачу. «Варяг» гордо промовчав на цю пропозицію. Перші постріли з «Асами» прозвучали близько 12 годин. Вони проводилися в той момент, коли кораблі перебували на відстані близько 8 кілометрів один від одного.
Всі розуміли, що неминуча загибель крейсера «Варяг». Бій, проте, був прийнятий. Через дві хвилини після перших японських пострілів почалася пристрілка на правому борту «Варяга». Нею керував Кузьма Хватков - старший комендор. Напередодні бою він лежав в лазареті після зробленої операції. Дізнавшись про майбутній бій, комендор зажадав виписки і незабаром прибув на борт «Варяг». Хватков з рідкісною хоробрістю продовжував безперервну стрільбу протягом усього бою, навіть після того як були вбиті і поранені все його помічники.
Першим попаданням японський снаряд зруйнував верхній носовий місток і перебив фок-ванти. Через це в штурманської рубці почалася пожежа. Стався вибух, який убив молодшого штурмана Олексія Нірода і сигнальника Гавриїла Миронова. Гасінням пожежі став керувати Тимофій Шликов - сміливий і рішучий боцман.
Пожежа на борту
Стовпи чорного диму стали першими ознаками, якими ознаменувалася загибель крейсера «Варяг». Дата 27 січня 1905 року став днем мужності і докучання російського екіпажу. Пожежа дозволив японцям легко коригувати вогонь по противнику. Гармати «Варяга» цілили в основному в «Асама». Вогонь вівся бронебійними снарядами, які дійсно розривали товсту броню і вибухали всередині судна. Тому шкода, завдана японцям, не був такий наочний, як пожежа російською крейсері.
Крейсер «Асама» вів відволікаючий вогонь. Він відволікав увагу гармат «Варяга», завдяки чому інші кораблі японської флотилії могли безкарно розстрілювати противника. Снаряди стали все частіше потрапляти в ціль. Так, поступово наближалася загибель крейсера «Варяг». Фото героїчного екіпажу і його корабля вже скоро потрапили в усі світові газети.
Але вдень 27 січня морякам і офіцерам було явно не до майбутнього. Після чергового попадання загорівся настил палуби. Пожежа стала вкрай небезпечним, адже поблизу була система подачі сигналів, а також елеватори. Полум`я намагалися збити потужними струменями води, що подаються зі шлангів. Тим часом комендори, які стояли біля відкритих знарядь, падали замертво через смертоносного вихору з осколків, піднятого снарядами противника.
Лікарі працювали зосереджено і мовчки. Потік поранених збільшувався. Люди, які отримали важкі каліцтва, знаходили в собі сили самостійно дістатися до лазарету. Легко поранені взагалі не звертали уваги на пошкодження і залишалися на своїх постах. Такий героїчної і нечуваною була загибель крейсера «Варяг». І канонерського човні, і основним кораблю довелося опинитися під шквальним вогнем противника, упивається своїм чисельною перевагою.
маневр
Коли «Варяг» віддалився від Чемульпо на вісім миль, капітан вирішив розвернутися вправо, щоб вийти з-під вогню і ввести в бій знаряддя на лівому борту. Корабель почав маневр, і в цей момент судно вразили два великих снаряда. Героїчна загибель крейсера «Варяг» стала ще ближче. Через вибух судно втратило рульового управління. Частина уламків потрапила прямо в рубку, де крім капітана перебували деякі офіцери і музиканти. Загинув барабанщик і штаб-сурмач, багато хто був поранений, але ніхто не побажав йти в лазарет і залишати Руднєва.
Через втрату керма був відданий наказ перейти на ручне управління. Ніхто не хотів, щоб противнику легко далася загибель крейсера «Варяг». Російсько-японська війна тільки почалася, і попереду було ще багато подібних боїв, коли російські кораблі виявлялися в чисельній меншості. Їх екіпажі слідом за екіпажем «Варяга» проявляли чудеса хоробрості і відданості своєму обов`язку.
Крейсер підібрався до ворожої флотилії на відстань п`яти миль. Вогонь японців посилився. Саме в цей час «Варяг» отримав найважчі і фатальні пошкодження. Крупнокаліберний снаряд пробив корму на лівому борту. У пробоїни ринула вода, яка стала затоплювати кочегарки з вугіллям. У приміщення кинулися квартирмейстери Жигарев і Журавльов. Вони запобігли подальшому поширенню води і затоплення нею інших кочегарок. Раз по раз відкладалася загибель крейсера «Варяг». Коротко кажучи, російська екіпаж боровся з тим упертістю, яке буває тільки у приречених людей, загнаних у кут.
відступ
Між тим «Кореєць» почав прикривати «Варяг», який робив важливий маневр. Його малі снаряди, нарешті, отримали можливість дотягнутися до кораблів противника. Почалася відповідна стрілянина. Скоро на одному з японських крейсерів спалахнула пожежа, а інший міноносець і зовсім почав тонути. Коли поворот був завершений, в бій включилися знаряддя на лівому борту. Комендори - головні герої битви, розлючені загибеллю товаришів, стріляли не припиняючи. Результат не змусив себе чекати. Одним із снарядів був зруйнований кормової місток «Асами» - кращого японського крейсера. Автором вдалого пострілу став комендор Федір Єлізаров, який стояв за шестидюймовим знаряддям № 12.
Після повороту капітан направив корабель назад на рейд, прагнучи відстрочити загибель крейсера «Варяг». Дата цієї події стала однією з найяскравіших і трагічних в історії російського флоту. До 13 години бій припинився, так як «Варяг» нарешті знову опинився на рейді.
За час битви їм було випущено більше 1100 снарядів. Екіпаж втратив половину команди, яка перебувала на верхній палубі. Вентилятори і шлюпки були перетворені в решето. Палуба і борта отримали численні пробоїни, через що у «Варяга» з`явився крен на лівий борт.
затоплення крейсера
Іноземні кораблі, до того стояли на рейді, приготувалися йти в порт, щоб не заважати японцям покінчити з російськими. Руднєв, оцінивши обстановку, зрозумів, що крейсер втратив більшу частину своєї бойової потужності. У таких умовах вести бій було неможливо. На короткому військовій раді капітан прийняв рішення відкрити кінгстони і затопити корабель.
Почалася евакуація команди. Поранених матросів і офіцерів передавали один одному на руках. Наближалася загибель крейсера «Варяг» і човни «Кореєць». Більшість російських пересіла на нейтральні суду. Останні члени екіпажу, що залишилися на судні, щоб затопити його, залишилися в воді. Хтось добирався до кораблів вплав, а Василь Білоусов залишився триматися за крижину в очікуванні прибуття французького катери.
«Кореєць» було підірвано. Іноземці попросили обійтися без такого заходу по відношенню до крейсеру. Справа була в тому, що уламки канонерського човна на величезній швидкості стикалися з водною поверхнею поруч з нейтральними кораблями. Крен «Варяга» ставав все сильніше. Здалеку на ньому періодично лунали нові вибухи - це пожежа поглинав вцілілі патрони і снаряди. Нарешті судно затонуло. О 18 годині була відзначена остаточна загибель крейсера «Варяг». Образ корабля, який набрав при нерівних силах в бій, і його героїчного екіпажу назавжди залишився в пам`яті російського флоту.
Повернення екіпажу на батьківщину
В бою загинуло 23 людини, ще 10 важко поранених померли в госпіталях після евакуації. Що залишився екіпаж в середині лютого відправився на батьківщину. Героїчна загибель крейсера «Варяг» і канонерського човна «Кореєць» вже стала відома всьому світу. Моряків і офіцерів в кожній країні, де вони зупинялися, зустрічали з привітністю і неприхованим захопленням. З усіх куточків на їхню адресу йшли телеграми і листи.
Велика делегація співвітчизників зустріла екіпаж в Шанхаї, де тоді перебувала канонерская човен «Манджура». Генеральний консул і посол Росії в Константинополі поспішили на зустріч з героями, незважаючи на їх зовсім коротку зупинку в цьому місті. Слава випереджала моряків. Екіпаж повинен був повернутися на батьківщину, висадившись в Одесі. У цьому місті на протязі декількох тижнів йшла підготовка до його зустрічі.
Відео: ІСТОРІЯ ПОЛІТИКА
Прямо на борту прибув пароплава героям вручили Георгіївські хрести. Слід сказати, що нагороджені були всі члени екіпажу незалежно від звання. На честь прибулих був даний салют. Все місто захлинувся святковим радістю. Схожої була картина в Севастополі, де базувався Чорноморський флот. 10 квітня 1904 року 600 матросів і 30 офіцерів «Варяга» і «корейця» спеціальним ешелоном виїхали в Санкт-Петербург. По дорозі поїзд зупинявся в Москві і ще на кількох станціях. Скрізь незмінно ешелон чекали городяни і перші особи міст.
16-го числа екіпаж нарешті опинився в Санкт-Петербурзі. На пероні Миколаївського вокзалу його зустрічали родичі, представники міської думи, армії, дворянства і, звичайно, всі вищі чини російського флоту. На чолі цього натовпу височів генерал-адмірал великий князь Олексій Олександрович.
Моряки пройшли урочистим маршем по святково прикрашеного Невському проспекту. Вулиця була вщерть забита городянами. Уздовж усього проспекту вишикувалися солдати столичного гарнізону, які повинні були стримувати натовп. Урочистий оркестр не було чути на тлі безперервних криків і овацій. Кульмінацією стала зустріч екіпажу і царя Миколи II.
Подальша доля корабля
Японці були вражені поведінкою і мужністю російських. Показово, що імператор Муцуіто в 1907 році відправив капітана Всеволоду Руднєву орден Вранішнього Сонця II ступеня. Загибель крейсера «Варяг» рік від року згадувалася не тільки в Росії, але і в Японії. У Токіо вирішили підняти і відремонтувати крейсер. Він був включений в Імператорський флот і отримав назву «Соя». Сім років його використовували в якості навчального судна. Назва «Варяг» на кормі корабля було збережено японцям в знак поваги мужності російських моряків і офіцерів. Одного разу крейсер навіть відправлявся в похід на Гавайські острови.
З початком Першої світової війни Росія і Японія стали союзниками. Царський уряд викупило «Варяг» назад. У 1916 році він під російським прапором повернувся до Владивостока. Корабель перевели на флотилію Північного Льодовитого океану. Напередодні Лютневої революції крейсер вирушив до Великобританії на ремонт. Влада цієї країни конфіскували «Варяг», коли більшовики відмовилися виплачувати борги царського уряду. У 1920 році корабель продали німцям на металобрухт. У 1925-му крейсер потрапив в шторм під час буксирування і остаточно затонув в Ірландському морі.
