Декабрист каховський петро григорьевич: біографія і цікаві факти

Одним з п`ятьох Страчених на Кронверк Петропавлівської фортеці БУВ російський дворянин П.Г. Каховський. Альо так сталося, что по відношенню до багатьох декабристів, и даже до тих, хто розділів его Сумно частку засуджених до смерти, ВІН стоит якось зовсім окремо. Є Свідчення, что перед самою Стратій четверо других обнялися по-братськи, а ВІН стояв осторонь. Існують записи про ті, что тієї ж Рілєєв его обумовлювалась на допиті - немає прямих свідчень относительно того, хто в тій крівавій веремії на Сенатській площади смертельно поранивши Милорадовича, но кілька колішніх «товаришів» показали самє на відставного поручика. Хто ж ВІН такий?

Каховські на російській службі

Каховський Петро Григорович (1797-1826), Який народився в селі Преображенський Смоленської губернії - нащадок двох й достатньо давніх родів. За батьківській Лінії ВІН Належить до Нечуй-Каховська. Представник цього прізвіща є віхідцямі з Чехії и Польщі, деякі з якіх в середіні XVII століття перейшлі на службу до російського царя Олексія Михайловича. Романовим смороду служили вірою и правдою, и не Було Війни, в Якій не брали б участия представник цього роду - смороду відзначіліся під Нарвою, в Семірічній війні и Приєднання Криму, во время штурму Ізмаїла и в швейцарських поході Суворова. Один з них, а самє Олександр Каховський, БУВ ад`ютант генералісімуса А.В. Суворова. За проявлену мужність Михайло Каховський БУВ нагородження зброєю «За хоробрість». Два Каховська в чині генералів брали участь у війнах з Наполеоном.

Королівська кров

Мати Нимфодора Михайлівна належала до Смоленської Гілки Оленініх. Цікавім фактом є легенда про ті, что оленини походять з королівського роду Про&rsquo-лейн, что правив колись в Ірландії. При борьбе за корону син короля кинувши свою сестру в клітку з дикими звірамі, Які пошкодувалі красуня, и на спіні ведмедіці вона перебралася до во Франции. Легенда Знайшла свое відображення в гербі Оленініх, в центрі которого зображено принцеса на спіні у ведмедіці.

Чи не до двору

Таким чином, можна стверджуваті, что Каховський Петро Григорович за своим походження ставівся до «славних російськім прізвіщамі». А его кров не менше блакитна, чем та, что текла в жилах Голіцініх, Трубецьким, Волконський и Оболенській, представник якіх теж брали участь в грудневий повстанні. Однако смороду ставити до Каховське як до чужака и даже цурайтесь его. Причиною тому, очевидно, булу и крайня его бідність, и прямий, палкий норов.

Розжалуваній у рядові

Освіта Каховський Петро Григорович получил Цілком пристойно - Шляхетний пансіон при московсько Університеті БУВ Закритим акціонерним учбовим закладом для хлопчиків зі знатних родин российских дворян. Та й лейб-Гвардії Єгерській полк, у вітоків создания которого стояв легендарний П.І. Багратіон и куди Каховський вступивши юнкером, БУВ престижно. Альо молодий чоловік ВІВ собі настолько легковажним, что за особіст великокняжескому Розпорядження Костянтина Павловича БУВ розжалуваній у рядові, тому что и до служби лінощі виявляв, и в пристойних Будинка поводівся шумно и непристойно, и в кондитерську лавку не платив.

тлумачний військовий

Картяра и дебошира в 1816 году відправляють за рішенням генерал-губернатора Жемчужникова в 7-й єгерській полк на Кавказ. І тут Каховський Петро Григорович Швидко дослужівся до чину поручика (1821). Однак в цьом году ВІН через хворобу БУВ відправленій в трімісячну відпустку в рідну Смоленської губернії. Тоді ж ВІН іде через хворобу у відставку.

Бідний, тому и нелюбимий

Є много свідчень того, что Каховський БУВ очень Самотня Людина і у него НЕ Було друзів, но вісь на Кавказ лікуватіся ВІН їздив з генерал-майором Свєчіної, и з Рілєєвім ВІН здружівся очень Швидко і сильно. Очевидно, природна відкрітість и прямота, ерудіція и начітаність (ВІН очень захоплювався демократією Стародавньої Греції та Риму) спочатку залучалі людей, а потім втомлювалі. І «велика любов», якові переживши Майбутній російський революціонер, если Взагалі до декабристам застосуємо такий срок, теж Почаїв Захоплення взаємнім потягом.

Альо закінчілося літо, и 18-річна Софія Салтикова, яка писала подрузі, что полюбила Цю людину з серцем чистим, як кристал, всією душею, в Петербурге и знаті его НЕ Хотіла, и в будинок его не пускала. Пізніше вона стане дружиною барона Дельвіга.

Життя за свободу

Одна тисяча вісімсот двадцять три и одна тисяча вісімсот двадцять чотири роки П.Г. Каховський проводити в Европе - лікується в Дрездені, кілька місяців живе в Паріжі, подорожує по Швейцарии, Австрії, Италии. І Всюди ВІН НЕ МІГ НЕ порівнюваті крепостническую Россию до демократических європейськіх завоюваннямі. Будучи ЛЮДИНОЮ волелюбнім, ВІН готов БУВ померти за свободу громадян и своєї Батьківщини и чужий. Каховський возвращается в Санкт-Петербург в 1824 году. ВІН хоче слідуваті в Грецію, щоб вступитися до лав Інтернаціоналістів, Які борються за свободу цієї країни.

Русский Брут

Альо в столице ВІН Швидко сходитися з Рілєєв, за рекомендацією которого вступає в Північне суспільство и становится активним членом радикального крила. Очевидно, его наблізілі, заздалегідь визначили цієї самотньої и смілівої людини на роль «російського Брута». Та й сам російський революціонер Каховський НЕ цурався царевбівства - ВІН вважать монархію злом России. Були ще добровольці на Цю роль, например А.І. Якубович, но смороду скоріше бравувалі, чем йшлі до убийства імператора Переконайся.

Вбіваті царя отказался

Дерло ідею про необходимость НЕ только встановлення республіканського ладу, а й знищення царської сім`ї, вислови ще в 1816 году М.С. Лунін. Спочатку ВІН Хотів и даже звернув з листом до М.І. Кутузову з такою пропозіцією - заколоти Наполеона, відправівшісь до него переговірніком.

Наступний потенційною жертвою став Олександр I, хоча за особисту мужність на Бородінському полі, де билися за «Царя и Отечество», декабрист Лунін БУВ нагородження золотою зброєю «За хоробрість».

І П.І. Пестель БУВ Прихильники убийства Миколи I. Альо визначення БУВ на Цю роль Каховський, декабрист Хоробрий до безрозсудності и абсолютно самотній, тоді як у других були сім`ї. Коли напередодні повстання Рілєєв передавши Каховська кінджал, Петро Григорович вдарить поета по Обличчя. А пізніше отказался от наданої Йому честі стати царевбівцею. Очевидно, ВІН вважать Рилєєва ІНШОМУ и в Останній момент зрозумів, что всегда з самого качана потрібен БУВ лишь в роли призначення «цапа-відбувайла».

Пріреченій на смерть

Петро Григорович НЕ боявсь уславітіся вбивця - его смертельно чином, что справжніх друзів-однодумців ВІН так и не набув. Каховський - декабрист, якому інкрімінувалося три поранених, з якіх два були смертельними - померли генерал Милорадович и полковник Стюрлер.

Як активний учасник антімонархічного змов, діяльній агітатор, Який прізвів в Північне суспільство много Нових Членів, Каховський и так БУВ пріреченій, а ще й ЦІ два убийства.

Царя можна вбити, а доброго генерал-губернатора немає

Губернатор Милорадович, один з ватажків Російської армії, герой Війни 1812 року, БУВ улюбленцем Миколи I. Про ті, что ВІН НЕ заслуговував смерти, говорити тією факт, что генерал-губернатор прібув на Сенатську площу, щоб умовіті повсталіх одуматіся. У своєму передсмертному лісті Милорадович просив Миколи I відпустіті всех належно Йому (1500 душ) кріпаків на волю. Що и Було Зроблено. Пізніше даже Герцен співчував Милорадович. І цею дивний Каховський вбиває улюбленця царської сім`ї, в усяк разі, все показали на него. Та й ВІВ ВІН собі на допиті однаково зухвало, и листи ще писав, что вікрівають несправедлівість самодержавства, и перед суддю НЕ ухілявся від прямої ВІДПОВІДІ, Нікого НЕ здавай, вімолюючі Собі пощади. Вирок БУВ - смертна кара через повішення. Спочатку через четвертування, но цар «пом`якшів» вирок.

Останній подарунок

Може буті, частка в останні тіжні життя змилостивилася над цією ЛЮДИНОЮ, подарували платонічне Захоплення. Вікна его камери знаходится навпроти вікон кімнати дочки коменданта фортеці Подушкина. Смороду Закохана один в одного. Аделаїда Подушкина посіла Йому книги, Які ВІН з жадібністю читав. Мілуватіся нею на відстані, слухати ее спів - це все, чого ВІН МІГ радіти в останні дні.

Це БУВ Дійсно подарунок долі, и Якби НЕ ВІН, Каховський, Який НЕ спілкувався ні з ким Із колішніх своих товаришів, вмирає бі зовсім самотнім, відданім абсолютно всіма. даже смертна кара через повішення, яка стала 25 липня одна тисяча вісімсот двадцять шість року, для Каховська стала насмішкою - мотузка у него, Рилєєва и Бестужева-Рюміна обірвалася, їх вішалі раптом. Правда, в Деяк Стаття вместо Каховська назівають прізвище Муравйова-Апостола.