Економічна рентабельність як показник розвитку товаропровідної мережі і розподільної політики промислового підприємства

Для аналізу торгової активності підприємств необхідно саме використовувати комплексну методику, в якій саме економічна рентабельність показує причинно-наслідковий закономірність всього процесу розвитку компанії. В даному випадку необхідно детально структурувати показники, які визначають ефективність функціонування всієї його системи.

Кожне підприємство ставить перед собою комплекс стратегічних і тактичних завдань, які при реалізації повинні зміцнювати довгострокову конкурентоспроможність і забезпечувати такий показник ефективного господарювання, як економічна рентабельність. Товаропровідна мережу (далі ТПС) підприємства також не виникає на порожньому місці і не є обов`язковим атрибутом діяльності, а навпаки, є предметом стратегічного маркетингового планування та обґрунтування ефективності розвитку розподільчої та цінової політики. Отже, розвиток ТПС підприємства повинно відповідати певним цілям і ТПС повинна чітко виконувати покладені на неї функції. Наприклад, економічна рентабельність підприємства найтіснішим чином пов`язана з якістю ТПС, як фактор, висуває до неї такі принципи організації:

1) діяльність суб`єктів власної ТПС спрямована на досягнення максимальної ефективності збуту і забезпечення довгострокової конкурентоспроможності підприємства;

2) суб`єкти власної ТПС позиціонують себе як офіційні представники головного підприємства, дотримуються і позиціонують елементи фірмового стилю;

3) суб`єктами товаропровідної мережі забезпечується максимальний рівень сервісу для клієнтів, проводиться інтенсивна робота по утриманню реальних і залученню потенційних кінцевих споживачів продукції головного підприємства.

4) суб`єкти товаропровідної мережі здійснюють щомісячну звітність за відповідними формами, які розробляються головним підприємством;

5) суб`єкти власної ТПС виробляють обов`язкову щомісячну вибірку і оплату продукції відповідно до доведених головним підприємством місячними квотами споживання за видами продукції;

6) суб`єкти товаропровідної мережі строго дотримуються запропоновані головним підприємством методи регулювання рівня цін для споживачів;

7) суб`єкти власної ТПС за погодженням з головним підприємством повинні розвивати відповідну інфраструктуру включає в себе складські та офісні приміщення, що забезпечують найбільш повне задоволення потреб покупців продукції головного підприємства;

8) економічна рентабельність і ціноутворення на продукцію формуються відповідно до законодавства тієї країни, в якій здійснює свою діяльність суб`єкт власної ТПС;

9) суб`єкти власної ТПС строго дотримуються обумовлену зону основний відповідальності реалізації.

Суб`єкти власної ТПС є дочірніми підприємствами, торговими будинками, представництвами або філіями, в зв`язку з цим вони повинні в першу чергу орієнтуватися на пріоритети головного підприємства. Висока економічна рентабельність повинна бути їх тактичною метою в діяльності по реалізації продукції з максимальною ефективністю, а основним стратегічним завданням - формування довгострокової конкурентоспроможності головного підприємства. Оскільки суб`єкти власної ТПС позиціонують себе як офіційні представники підприємства, вони повинні витримувати всі елементи корпоративного стилю, особливо при підтримці на належному рівні такого показника як економічна рентабельність. Також для формування сприятливого іміджу головного підприємства суб`єкти ТПС повинні здійснювати комплекс маркетингових заходів, спрямованих на цільових контрагентів.

З метою забезпечення, як оперативного моніторингу, так і спільного стратегічного бачення перспектив розвитку ринків цільових регіонів, суб`єкти ТПС здійснюють регулярне надання затверджених форм звітності. Періодичність надання звітності та її форми, як правило, заздалегідь затверджуються, але за умови необхідності термінового акумулювання інформації, суб`єкти ТПС повинні на запит керівника головного підприємства надати необхідні дані. Також однією з основних задач суб`єктів ТПС є надання максимального сервісу реальним і потенційним споживачам, в іншому випадку створення ТПС може бути не тільки не виправданим, але і економічно недоцільним. Суб`єкти ТПС повинні проводити постійний моніторинг потреб та оцінки задоволеності споживачів в своєму регіоні, формувати і зберігати клієнтську базу, встановлювати довірчі відносини і впроваджувати нові адаптивні форми і методи співпраці зі споживачами.