Для кого хороший торговий принцип «take-or-pay»?
Будь-який великий постачальник зацікавлений в оптимізації своїх обсягів продажів. Щоб вирішити це завдання, необхідно прогнозувати обсяги продукції, що відвантажується покупцям продукції і на основі цих величин здійснювати планування. Торгівля вуглеводнями - найбільш складна система збуту, від оптимізації потоків залежить як їх стабільність (в чому зацікавлені споживачі), так і систематичність отримання прибутку. Останнім часом, у зв`язку з поставками газу в Європу і в Україну, в коментарях часто використовується термін Take-or-Pay. Що це таке і чому запровадження цього принципу викликає невдоволення у деяких зарубіжних партнерів "Газпрому"?
Український контрактів 2009 року
Саме умови укладеного на початку 2009 року договору призвели до введення згаданого принципу як одного з трьох умов врегулювання міждержавного господарського спору. Крім Take-or-Pay, в майбутні відносини входили ліквідація фірми посередника ( «РосУкрЕнерго») і збільшення ціни товару, що відпускають. Контракт вигідний російській стороні і ущемляє економічні інтереси Україна, але тим не менше він був був підписаний. І якщо ціна донині багатьом здається «несправедливою», «кабальної», незважаючи на те що договір завізований відповідної Високої Договірної Сторони добровільно, то умова «бери або плати» до якимось незвичайним кондиціям віднести не можна. Згідно з ним, Україна гарантовано отримує обговорене кількість газу. У разі його недобору вона зобов`язана сплатити певний обсяг, менший, ніж встановлений максимум, але більший реально отриманого. При цьому штрафом таку оплату вважати не можна. Чому?
плюси принципу
сам принцип Take-or-Pay ("бери або плати") не так уже й поганий для будь-яких двох сторін, що укладають контракт. Українські аналітики, клянучи "Газпром" за імперську позицію, зазвичай забувають пояснити, що оплачений, але не вибраний обсяг газу не пропадає, а переходить на наступний період, в який очікується зростання споживання. Так як ціни на вуглеводні мають стійку тенденцію до зростання, то немає нічого страшного в тому, щоб мати резерв вже оплаченого блакитного палива. Цей обсяг можна врахувати (зі знаком «мінус») при складанні заявки на наступний рік, це дає можливість більш достовірно прорахувати розміри майбутніх потреб. Умова Take-or-Pay накладає обов`язки не тільки на покупця, а й на постачальника, який після вступу договору в силу вже не може відмовити в забезпеченні заявлених обсягів (зрозуміло, в разі своєчасної оплати).
Як в Росії?
На користь принципу «бери або плати» говорить хоча б той факт, що європейські країни, які імпортують газ з Російської Федерації, теж працюють так (після вступу нашої країни до СОТ). Україна не є якоюсь особливою країною, проти інтересів якої використовується спеціальне кабальну правило. Більш того, і всередині Росії діє той же принцип по відношенню до крупних споживачів. Невеликі підприємства відчувають труднощі при підключенні до газових магістралей, так як розмір гарантовано вилучаються щорічно з обороту коштів важко передбачити. У разі теплу зиму адміністрація таких заводів і фабрик кредитує на чималу суму "Газпром", А не всім це вигідно. Якщо ж настають аномальні холоди, то справа може виявитися ще гірше, заявленого обсягу газу просто не вистачить. У зв`язку з цим малі і середні підприємці уважно стежать за тим, чим закінчиться господарський спір з Україною. У разі скасування режиму Take-or-Pay виникне юридичний прецедент, який вплине і на їх відносини з державним газовим монополістом.
платити потрібно…
Крім важливого принципу планування відпускаються і споживаних обсягів, інших достоїнств у принципу «бери або плати», в общем-то, немає. якщо макроекономічні показники країни хороші, зовнішній борг невеликий, а платіжний баланс позитивний, то він прийнятний не тільки для продавця, але і для покупця. Інша справа - робота в умовах глобального макрокрізіса, коли кожна копійка (кожен мільярд євро) на рахунку. І зовсім вже важко стає країні, яка веде війну. Тут вже не до Take-or-Pay, коли платити просто нічим. Американці вигадали цей принцип, але у них є і інше поширене вираз: no money - no drink ("хто не платить, той не п`є"), Написане на стінах багатьох барів.
