Виборча система - це процедура народовладдя
Виборча система - це юридично закріплені механізми представництва інтересів народу в органах державної та місцевої влади. Такі механізми формуються з трьох основних джерел: з національних конституційних положень і історичного досвіду виборів публічних лідерів, з міжнародних стандартів (норм міжнародного права), а також традицій сприйняття політики, що склалися на певній території. У сукупності ці три компоненти утворюють ефект стійкості політичної системи, яка існує за рахунок перманентної циркуляції еліт і зміни партійного представництва в центрі і на місцях.
Поняття виборчої системи
В політології, так і в юридичній науці виділяється два визначення виборчої системи. Перше має на увазі введення і збереження правових стандартів обрання народних представників, про що було сказано вище. Друге визначення вказує, що виборча система - це нормативна практика підрахунку голосів на виборах будь-якого рівня. Характерні дві особливості такого підходу. По-перше, будь-яка система виборів не схильна до швидкоплинної ревізії. Звідси виходить, що процедура виборів, а тим більше підрахунок голосів, не залежить ні від волі політичного лідера, ні від рішення домінуючої партії. По-друге, зберігаються адміністративний і управлінський «розриви» між внутрішньою бюрократією і першими особами політичних гравців. У демократичних суспільствах нерідко виникає ситуація, коли публічний лідер партії вступає в прихований конфлікт з представниками організації на місцях або приватні наміри міністра блокуються департаментами самого міністерства внаслідок того, що діяльність чиновників за великим рахунком не залежить від особистої волі політика-міністра.
Виборчі системи в їх різноманітті
Традиції формування виборчих систем сходять не тільки до історичного, а й до релігійного досвіду. Класичний приклад в цьому відношенні - Англія, де двопартійна система своїм корінням сягає до наслідків громадянської війни, вираженим в протистоянні тоді ще умовних партій «за Йорка» і «за Ланкастера». Що стосується практики релігійного протиборства, то в цьому плані характерний приклад Німеччини - католики, які вибирають ліберальних ХДС-ХСС і протестанти, які симпатизують лівим соціал-демократам. Як особлива (не правою і не лівої) альтернативи виступають «зелені», які вже представляють інтереси нового, «посткапіталістіческого» виборця.
Як би там не було, в даний час виділяють три типи базових виборчих систем: мажоритарну, пропорційну і змішану.
Відео: 23 липня 11:40 "Виборча система РФ"
Мажоритарна виборча система - це вибори одного депутата у відповідному окрузі за списком, поданим партіями і так званими самовисуванцями. Переможцем на виборах вважається кандидат, який набрав відносну або абсолютну більшість голосів виборців. У деяких випадках зараховується так зване кваліфіковане більшість, коли обраним вважається кандидат, який набрав більше 2/3 голосів виборців.
Пропорційна виборча система - це вибори депутатів на основі списків, поданих партіями. При цьому голосування може відбуватися або тільки за партії ( «закриті» списки, сформовані кандидатом і непублічні для виборців), або і за партії, і за списки одночасно ( «відкриті»). При цьому в законодавчі збори потрапляють партії, які набрали певний відсоток голосів на виборах. Зазвичай це 3-5%, в Ізраїлі 1%, в деяких країнах 7% і більшість. Персональний склад депутатів формується на основі рейтингового голосування за списками. Таким чином, виходить, що виборча система - це механізм конверсії політичних еліт, який дозволить монополізувати владу або окремі її повноваження.
Відео: Вибори президента США. Як його вибирають?
Змішана система передбачає поєднання мажоритарної та пропорційної схем голосування. Наприклад, 50% депутатських місць обирається за партійними списками, а інша половина - за мажоритарними. Однак і в тому, і в іншому випадку пріоритет віддається партійним висуванцям. Вважається, що виборча система - це політичне представництво. А його здатні забезпечити тільки кандидати від партій або громадських організацій.
Російська виборча система передбачає парламентські вибори на пропорційній основі. У Державну думу потрапляють ті політичні організації, які набрали більше 7% голосів виборців. Списки партій закриті. Передбачається, що в наступний електоральний цикл, намічений на 2016 р виборчий бар`єр буде знижено до 5%. Не виключено, що до цього терміну відбудуться ще якісь модифікації процедури голосування.
