Роман доброзичливців: біографія, політичні погляди
З певною періодичністю в матеріалах російських ЗМІ згадується Роман Доброхотов. Хто такий цей чоловік? Чим займається і завдяки яким вчинкам здобув популярність?
Мова в цій статті піде про суспільне і політичного діяча, активного російському опозиціонера, натхненника нашумілих рухів «Ті, що йдуть без Путіна» і «Ми» і члені «Солідарності». Крім того, в політичній біографії Доброхотова присутній партія «5 грудня». Широку популярність ім`я молодого опозиціонера отримало завдяки скандальній публічної перепалки з колишнім президентом РФ Дмитром Медведєвим, арешту та деяким іншим подіям.
Дитинство і юність
Роман Олександрович Доброхотов - корінний москвич. Він з`явився на світ в столиці тоді ще Инструментальная, 6 серпня 1983 року. Виховувався в інтелігентній родині. Батько Романа - професор МДУ філософ і культуролог Олександр Львович Доброхотов.
Середню освіту хлопчик отримав в ліцеї «Воробйови Гори» (школа №1525). Отримавши атестат, вступив в МДІМВ на факультет політології, який успішно закінчив у 2006-му. А далі почалася бурхлива громадська діяльність.
«Ті, що йдуть без Путіна» і «Ми»
Участь в акціях опозиції Доброхотов приймав, ще будучи студентом. У лютому 2005-го він взяв на себе керівництво московським крилом руху «Ті, що йдуть без Путіна», учасниками якого були в більшості своїй молоді люди, що підтримують революційні події в сусідніх Україні та Грузії. Організація народилася в Пітері на противагу провладним «Йде разом», які, навпаки, агітували за президента Путіна. Метою своєї діяльності молоді опозиціонери бачили, як мінімум, боротьбу за пільги і відстрочки для призовників, а як максимум - «помаранчеву» революцію в РФ і зміну режиму в країні шляхом дострокових президентських виборів.
Коли в тому ж 2005-му опоненти Доброхотова і «Ко» змінили назву на «Наші», розпочався рух «Ми». Фактично це були перейменовані «Ті, що йдуть без Путіна». Роман Олександрович очолив цю організацію, активно співпрацювала з однодумцями з України, Казахстану, Білорусі, Узбекистану та Киргизії. Опозиціонери мріяли про потужний «кулаці» об`єднаних демократичних рухів на пострадянському просторі і багато зробили в цьому напрямку.
Роман Доброхотов та його команда неодноразово брали участь в різних акціях протесту, що проводяться у вигляді флешмобів, перформансів і т.д., за що частенько затримувалися правоохоронцями і піддавалися адміністративним покаранням аж до арештів. У 2007-2008 роках «Ми» активно підтримували «Марші незгодних».
Перепалка з Медведєвим
Резонансним інцидентом, що приніс Доброхотова широку популярність, стала його публічна перепалка з Дмитром Медведєвим, який займав на той момент пост Президента РФ. Подія мала місце в грудні 2008-го в Кремлі, де проходив урочистий захід на честь п`ятнадцятиріччя російської Конституції. Роман Доброхотов, який перебував у залі, перервав виступ Медведєва, голосно заявивши, що вважає поправки до основного закону ганебними. Йшлося про продовження термінів повноважень Президента (до 6 років) і депутатів Держдуми (до 5).
Активіста тут же вивели із залу охоронці, затиснувши йому рот, хоча Дмитро Анатолійович просив не чіпати хлопця.
У той же день Доброхотов був звільнений з радіостанції «Говорить Москва», де на той момент працював позаштатним провідним. Офіційною причиною стало скорочення, але сам Роман Олександрович пов`язав своє звільнення з кремлівським скандалом.
арешт
Не минуло й місяця після перепалки з Президентом, як Роман Доброхотов отримав ще один привід прославитися. У січні 2009-го він вийшов на одиночний пікет до Будинку уряду з заклеєним скотчем ротом, тримаючи в руках чистий аркуш паперу. Молодій людині вдалося простояти так всього пару хвилин, коли він був затриманий поліцією. Опозиціонера засудили до п`яти діб арешту, поставивши йому «зухвала поведінка», а також «безпричинну публічну нецензурну лайку». Правда, пізніше суд скасував цей вирок, але випадок отримав широкий розголос, і Доброхотов став ще популярнішим серед своїх однодумців.
«Солідарність» і спроба балотуватися
З березня 2009-го року в біографії Доброхотова з`являється рух «Солідарність», членом московського політради якого він став.
Майже відразу ж у активіста почалися ідейні протистояння з іншим учасником організації, Володимиром Мілов, який був одним з лідерів. Доброхотов звинувачував опонента в зайвій пасивності «Солідарності» з точки зору акцій протесту. Той же, в свою чергу, пропонував більше працювати конструктивно, ніж мітингувати.
Пізніше опозиційний рух «Солідарність» розділилося на «правих» і «лівих». Перші ратували за справедливу економічну конкуренцію в державі, а другі відстоювали права бідних. Роман Олександрович відносив себе до «правим лібералам».
Відео: Вечерний Ургант. Погляд знизу на школу і алкоголь
Влітку 2009-го Доброхотов публічно заявив про свій намір балотуватися в депутати Московської міської Думи від «Солідарності». Учасники руху його підтримали, зібравши підписи. Але останніх, на думку виборчої комісії, виявилося недостатньо, тому потенційного кандидата не зареєстрували.
Відео: Тихий Дон. 4 Серія (2015) @ Російські серіали
До речі, це була не перша спроба Доброхотова стати депутатом. У 2007-му він «замахнувся» на Держдуму, плануючи висуватися від «Іншої Росії». Тоді теж все закінчилося нічим. Виборча комісія не допустила «Іншої Росії» до гонки, оскільки та не була офіційно зареєстрована.
Нова партія «5 грудня»
4 грудня 2011 року в Росії відбулися парламентські вибори, а на наступний день з`явилася нова партія. Вона так і називалася «5 грудня», і одним із співзасновників став Доброхотов.
Через 2 роки політична сила підтримала Олексія Навального, який претендує на головне крісло Москви, а трохи пізніше - учасників українського євромайдан. Двічі в тому ж 2013-му партію намагалися зареєструвати офіційно, але обидва рази безуспішно. Мін`юст відмовляв.
Політичні погляди Доброхотова
Роман Доброхотов сповідує в політиці ліберальні погляди і вважає, що конституційні права і свободи громадянина і людини - перш за все. Він категорично проти ксенофобії в будь-яких її формах і проявах. Неодноразово виявляв публічне занепокоєння з приводу випадків розпалювання національної ненависті в Росії.
Своїм авторитетом в плані ідеології Доброхотов називає Володимира Буковського (одного з лідерів радянських дисидентів). Він не підтримує людей, які вважають, що СРСР потрібно було зберігати будь-яку ціну (в тому числі і силовими методами), і допускає відділення деяких регіонів Росії, якщо того вимагатимуть демократичні процеси.
Кар`єра
Паралельно з громадською та політичною діяльністю Доброхотов намагається будувати кар`єру.
Відразу після отримання диплома він влаштувався в газету «Нові вісті», де виконував функції оглядача і заступник редактора. Тематика його статей стосувалася головним чином міжнародних політичних і культурних подій. Як представник «Нових вістей» Доброхотов знаходився в Грузії під час її військового конфлікту з Росією.
Свою роботу в газеті Роман Олександрович поєднував з веденням програми «Очна ставка» на «Говорить Москва», а також з навчанням в аспірантурі ГУ ВШЕ.
У 2009-му Доброхотов був співробітником радіо «Свобода». А з 2010 по 2013-й редагував інтернет-видання Slon.ru, поки не був звільнений разом з частиною колективу.
Починаючи з 2010-го, трудиться викладачем в Державному академічному університеті гуманітарних наук, читаючи світову економіку і політологію.
Постійно співпрацює з різними інтернет-виданнями, де публікує свої статті. Є шеф-редактором одного з таких порталів під назвою Insider.
хобі
Серед своїх захоплень активіст називає, перш за все, музику, кінематограф і футбол. Що стосується останнього, то одного разу Доброхотов навіть виступив організатором турніру. Це було в 2010-му, за перемогу на футбольному полі тоді боролися дві збірні - опозиціонерів і нацболів. Роман Анатолійович брав участь в грі в складі першої з них.
