Лавкрафт, «некрономикон»: опис

Говард Лавкрафт - американський письменник, Який залиша після Собі чудове Літературну спадщину. Сучасний світ повинен Сказати Йому «велике спасибі» за неоціненній Внесок у розвиток літератури і уяви. Як писав сам автор: «Страх - найдавніше і Глибоке почуття людини, а найсільнішій страх - страх невідомого».

Знайомство з автором

Говард Лавкрафт писав в жанрах фентезі, жахів і містікі. ВІН вдаліні поєднував ЦІ три напрямки, що породило безліч чуток. Лавкрафт Створив Унікальний світ міфів Ктулху. За життя, як це часто буває, його творчість НЕ корістувалося особливо популярністю. Після смерті автора воно Почаїв надаваті все більшій Вплив на сучасности літературу. Для підкреслення унікальності таланту письменника його твори віділілі в окремий піджанр - лавкрафтовскіе жахи.

Хлопчик народився в Провіденсі та БУВ Єдиною дитиною в сім`ї. Його батько працював ювеліром, але Незабаром потрапив до псіхіатрічної лікарні. Цікаво, що Говард БУВ вундеркіндом: у 2 роки ВІН читав вірші напам`ять, а в 6 років почав писати свої. Це почасті через ті, що його дідусь володів найбільшою бібліотекою в місті. Хлопчику часто снив Страшні сни, багато з якіх лягли в основу майбутніх творів ( «Дагон»).

Говард багато хворів, тому Пішов до школи лише у 8 років, однак його Незабаром забрали звідті. Удома ВІН Вивчай хімію, писав свої роботи і багато читав. Коли дідусь помер, сім`я сильно збідніла і з`їхала. На грунті цього у Говарда ставити нервово зрів, через якого ВІН НЕ закінчив школу. Мати хлопчика, Сара, потрапила в лікарню, де і померла. Вона до останніх днів тримаю зв`язок з сином.

«Некрономикон»

Лавкрафт «Некрономикон» написавши як вігадану книгу. Вона часто згадується в літературних творах послідовніків автора, Які засновані на міфах Ктулху. Розповідь «Ведьмин Лог» Говорити, що в «Некрономиконе» містяться всі магічні ритуали, а такоже доповідну опис Древніх, їх історія і жорсткі Війни.

Багато чітачів і досліднікі творчості Говарда Лавкрафта вірять, що у книги є реальний прообраз, напісані НЕ Абдул Альхазред, а справжнім автором. Такої думки дотрімуються люди, занадто залучені в світ фантастики і містікі, а такоже прихильники Теорії змов. Дійсно серйозно до книги і описание істотам ставівся журналіст і містік Кеннет Грант. Варто Сказати, що деякі сучасні діячі культури такоже вважають, що Лавкрафт «Некрономикон» не вігадав.

Звичка робити відсілання до вігаданіх книгам з`явилася після його Захоплення Едгара По, Який активно робів ті ж Саме. Незабаром така тенденція стала все Частіше зустрічатіся серед письменників-містіків. Перші згадка і відсілання до книги можна зустріті в оповіданні The Hound (1923) і в «Показання Рендольфа Картера» (1919).

Лавкрафт ( «Некрономикон») помістив у Книзі короткий опис, ласка Говорити про ті, що прочитання може зашкодіті псіхічному і фізічному здоров`ю читає. Саме з цієї причини книга зберігається в бібліотеках під Суворов заборонено. Варто відзначіті, що серія «Некрономикон. Світи Говарда Лавкрафта »містіть повну Історію древніх істот, їх імена І способ покликання.

Відео: Говард Філліпс Лавкрафт - Некрономикон частина - 1

Лавкрафт пише, що книга булу Створена Абдул Альхазред в Дамаску в 720 році. Після цього вона кілька разів перекладав (вігаданім теологом і реально датськім філологом). Такоже Лавкрафт стверджує, що окремий, але урівчастій екземпляр є у мага і астролога Джона Ді.

Відео: Говард Філліпс Лавкрафт - Некрономикон частина - 2

«Некрономикон» - реальність чи вігадка?

Лавкрафт (серія «Некрономикон») показавши вершину свого таланту самє в Цій загадковій Книзі, яка червоною ниткою проходити через Усі його твори. Сьогодні можна знайти текст «Некрономикона» в Інтернеті під редакцією Коліна Вілсона, Роберта Тернера і Девіда Ленгфорда, Які перевели зашіфрованістю рукопис доктора Джона Ді. Їх переклад назівається Liber Logaeth. Смород вказують, що публікують лише частина невідомого твору, в якому містіться багато подібностей з «Некрономікона» Говарда Лавкрафта. Книга містіть 19 розділів, КОЖЕН з якіх присвячений Певного духу або суті. Такоже є доповідна опис «спілкування» з духами І способ їх виклику для Отримання особістої вигоди. На качана книги можна знайти короткий вступ, ласка знайомить читача з Аль-Азіфом. Наступні кілька глав прісвячені зміні сезонів в році, спілкуванню з камінням і знаками.

У Збірнику Лавкрафта можна знайти деякі з його Визнання зловісніх шедеврів, в якіх чітко простежуються положення з доктрини «Золотий зорі». Саме це наштовхує багатьох дослідніків творчості цієї людини на думку про те, що в творах письменника є місце магічною інспірації таємного знання древніх орденів. Таким чином, книги Говарда Лавкрафта можуть стати ключем до розуміння багатьох архаїчніх зрозуміті, Які опісуються у письменника за допомогою складного синтаксису і застарілою хімерної лексики. Навіть Розуміючи важлівість Езотерична знання, Цінність демонологічніх рітуалів і окультно практик, слід враховуваті містіфікацію і фантастічність Деяк урівків з книги.

Багато дослідніків творчості Лавкрафта зараховуються його твори до жанру Наукової фантастики і готичного роману. Смород акцентують Рамус на тому, що сучасний жанр не може будуватіся на Таємницю вбивства, так як це більше не чіпляє читача. Для того щоб створити Собі аудіторію, слід Передат атмосферу БЕЗМЕЖНИЙ жаху. Говард Лавкрафт вдаліні з ЦІМ справлявся, і як талановитий письменнику, але НЕ містіку, Йому слід віддаті належно.

Стародавні

Лавкрафт ( «Некрономикон») Створив цілий всесвіт істот, але більшу Рамус ВІН пріділів Давнім - могутнім істотам, Які Живуть з качана часів. Темні маги шанується їх як своїх богів. Смород мешкають серед інших Зоряному системах, але можуть перебуваті під землею або в водних глибин. В людській подобі Стародавні досягають Величезне Розмірів. Могутність темних богів ґрунтується на первісній сілі, яка невідома людіні. Сила істот НЕ безмежно, але й достаточно велика. Вона може охоплюваті всю планету, але отрімуваті допомогу від темних богів можуть лише ті, хто вступає з ними в контакт.

У творах Лавкрафта йдет про ті, що в сучасности світі Стародавні обмежені в своїх діях, але причини такого стану мов НЕ розкріваються. Послідовнікі і продовжувачі творчості Говарда Лавкрафта пропонують свої трактування безсілля ціх істот.

Історія книги

Лавкрафт, «Некрономикон» якого відомій багато, не пояснивши, чи своїм читачам, як у нього зародилася ідея назваті книгу саме так. Можливо, на Назву вплінуло твір Едгара По «Падіння дому Ашерів» або незакінчена поема Марка Манилия «Астрономікон». «Некрономикон» Лавкрафт спочатку Хотів назваті «Аль-Азиф». В арабській мові це словосполучень означає звуки, Які видають цикади або інші нічні комахи, але в літературі це часто означає розмова демонів. Пізніше в листах своїм друзям ВІН писав, що назва прийшла до нього уві сні.

Відео: Книга мертвих Некрономікона !! Як управляти людством.

Місцезнаходження

«Некрономикон» Лавкрафт Створив в декількох прімірніках, Які знаходяться у різніх людей. Автор стверджує, що книга зберігається в Національній Бібліотеці Франції, Бібліотеці Гарвардський університету, в британських музеї, в університеті Буенос-Айреса і в Бібліотеці неіснуючого Міскатонікского університету в вігаданому місті Аркхеме.

Назва

«Некрономикон» Лавкрафт назвавши згідно трьом грецьким словами, Які означаються «закон», «мертві» і «втілення». Вихід, що книга являє собою «Втілення закону мертвих». З Огляду на тонкощі мови, назва можна переводіті, як «Знання мерців» або «Про мертвих». Грецький варіант перекладу пропонує більше дюжини назв.

Зв`язок з історією

Говард Філліпс Лавкрафт ( «Некрономикон») дуже любив робити історичні відсілання, його книги переповнені ними. Іноді автор Вказував на ті, що тибетський Бардо Тодол і давньоєгіпетська Книга мертвих є справжнім «Некрономікона». Однак плутаті ЦІ Поняття НЕ слід. Перша книга служити Дороговказ для мертвих, а друга розповідає, як закликати духів до себе.

Друга історична книга, яка могла буті основою «Некрономикона», - «Пікатрікс» Маслама Ібн Ахма аль-Маджріті. Це підручник з магії, написаний Арабською мовою близько 1000 років тому. У тисяча Двісті п`ятьдесят Шість році книга булу переведена на латино для короля Кастілії Альфонсо Мудрого. У Книзі є 4 розділи, Які прісвячені Талісман і астральної магії. Тут можна знайти опис древнього міста Адоцентіна, Який БУВ побудованій в Єгипті. У Середньовіччі «Пікатрікс» дуже цінувався, але вважався підручніком чорної магії. Французький король Генріх III, дозволили своєму підданому ознайомітіся зі змістом книги, взявши з того урочистих клятву не робити Копій.

раніше згаданій Колін Вілсон Говорити про ті, що прототипом «Некрономикона» може буті «Рукопис Войнича». Слід зауважіті, що крім відсутності можливості повної розшифровки книг і їх магічною спрямованості, точок Перетин більш немає.

Реальність «Некрономикона»

Г. Лавкрафт «Некрономикон» назівається чистою вігадкою після того, як на нього посіпаліся чуйні і плітки. Ще за життя його закидали листами люди, Які Хотіли з`ясувати правду. Ще більш шуму піднялося після того, як Вийшла книга, яка нібіто булу переклад «Некрономикона». Назівається вона Grimoirium Imperium. Такоже БУВ віпущеній ще один «Некрономикон» автором під псевдонімом Симон. Що ВІН собою представляв? «Некрономикон» Симона (Говард Філліпс Лавкрафт) БУВ слабо пов`язаний зі світом Лавкрафта і нагадував вірування шумерів. Існують варіанти книги від Джона Ді - вченого XVI століття, Який нібіто перевів текст з арабської, і від Алістера Кроулі, якого книгу передала Соня Грін - дружина Лавкрафта. Вважається, що вона могла буті коханкою чорного мага Алістера Кроулі.

Більш сучасний варіант БУВ віпущеній коліном Вілсоном - вчений і дослідніком паранормальних явіщ. ВІН стверджував, що Зробив комп`ютерну розшифровку знайденого старого тексту. Цей твір містіть деякі цитати з книг Лавкрафта. Наступний, близьким до «Некрономікона» текст назівається «Таємниці Хробака». Перше видання пріпісується римському легіонеру Терцію Сівель, Який в далекому колись зустрів Аксумського мага ТАЛИМ. Саме його подивись нібіто покладені в основу таємного манускрипту. Далі легенда Говорити, що записи мага були перевезені з Риму до Британії, але занапастіті в старовінній Бібліотеці замку.

Такоже існує ще одне видання «Некрономикон Гігера» - збірник картин швейцарського художника Ганса Гігера. Є ще безліч різніх варіантів «Некрономикона» від різніх авторів. Всі смороду лягли в основу книги, віпущеної в 2009 році перекладачем Ганною Ненсі Оуен (псевдонім).

думка чітачів

Говард Лавкрафт, «Некрономикон» якого ставши й достаточно популярним, Створив навколо себе ауру загадковості, яка по сьогоднішній день огортає його ім`я. Багато шанувальників його творчості жадають дізнатіся про реальність «Некрономикона» і можливості його прочитання. Цікаво, що заперечуваті істінність книги Лавкрафт почав тільки після того, як його захлеснула хвиля пліток і Загальної уваги. До цього моменту ВІН яро стверджував, що книга і її вміст правдіві. Після Загальна скандалу Лавкрафт до кінця своїх днів спростовував істінність книги, назіваючі її «вігаданім фоном для своїх творів».

Як бі там НЕ Було, Говарда Лавкрафта люблять і читають по всьому світу. ВІН Справжній король жахів, Який підкорів весь світ. Політ фантазії, смілівість уяви і талант письменника дозволили створити Йому Неперевершені творіння, Які продовжують чинити Сильний Вплив на Сучасне чітачів. Сьогодні за запит «Лавкрафт некрономикон fb2» можна скачати безліч різноманітніх варіантів-прототіпів цієї книги.

критика

«Некрономикон» - книга Лавкрафта, яка найчастіше стає предметом затято дебатів. Критики акцентують Рамус на тому, що автор цітує видання практично в кожному своєму оповіданні і згадує його там, де тільки заїкнуліся про окультизму. Крім того, всі герої книг автора, читали «Некрономикон», закінчувалі погано. Такоже помітна тенденція, що прочитали книгу Повністю завжди приходять до більш трагічніх кінця, ніж ті, хто читав врозкід. Вінікає й інше запитання: звідки у всіх героїв бажання Прочитати Цю книгу?

«Некрономикон. Світи Говарда Лавкрафта »- це Унікальний вітвір літератури, ласка заслуговує на особливе Рамус крітіків і чітачів. Дізнатіся залішкова і правдиво відповідь на питання про реальність книги Неможливо. Межі і рамки КОЖЕН встановлює самостійно. Добре, коли уява розвинення, але не можна давати Йому занадто багато влади.