Леонід рейман: біографія, діяльність, кар`єра
Як відомо, чимала частина читачів цікавиться інформацією на тему "Компромат про ...". Рейман Леонід Дододжоновіч в цьому плані є просто знахідкою. Про це колишньому міністрі, який займався інформаційними технологіями і зв`язком, в засобах масової інформації є чимало суперечливих даних.
Біографічна довідка
Діяльність і біографія Леоніда Реймана тісно пов`язані з Північною столицею, де він з`явився на світ 12.07.1957 року.
У 1979 він отримав спеціальність інженера електрозв`язку в Ленінградському електротехнічному інституті зв`язку імені Бонч-Бруєвича. Зараз цей навчальний заклад носить назву Державного інституту комунікацій.
Пізніше там же він захистив докторську дисертацію.
У 1979-1983 роках Рейман Леонід Дододжоновіч трудився на посадах інженера та начальника в лінійно-апаратному цеху (Ленінградська міжнародна телефонна станція).
У 1985 році його призначили на посаду головного інженера в "Ленінградську міську телефонну мережу". У 1992 році він доріс до рівня заступника начальника цього держпідприємства і пропрацював на цій посаді два роки.
Кар`єрне зростання в дев`яностих
У 1992 році Леонід Рейман надавав допомогу іноземному бізнесу в створенні першої в нашій країні приватної комунікаційної мережі - спільного підприємства "Петерстар". Як засновник туди увійшла його дружина Юлія Полтавська.
Коли Ленінградську міську телефонну станцію приватизували, Рейман став директором міжнародних зв`язків "Петербурзької телефонної мережі" і увійшов до правління цього відкритого акціонерного товариства. Президентом ВАТ був В. Яшин.
Відео: Йосип Сталін - повна історія біографії
У 1994 році Рейман Леонід Дододжоновіч з групою колег заснував "Телекомінвест". У цьому ВАТ дев`яносто п`ять відсотків акцій знаходилися у "Петербурзької телефонної мережі" (Яшин - Рейман) і Санкт-Петербурзького ММТ Н. Пєвцова, а п`ять відсотків належали Odem OS, якою володів данський бізнесмен Джеффрі Гальмонд.
Леонід Рейман став членом ради директорів новоствореної структури. Головою був В. Яшин, пост першого заступника генерального директора зайняв відставний генерал спецслужб М. Алексєєв.
"Телекомінвест" був зареєстрований в Комітеті із зовнішніх зв`язків Санкт-Петербурзької адміністрації, який очолював тоді майбутній російський президент В. В. Путін.
У 1998 році Рейман Леонід Дододжоновіч, біографія якого стала постійно переплітатися з комерційною діяльністю, зайняв пост першого заступника гендиректора - комерційного директора ВАТ "ПТС". Від цієї компанії він був висунутий до складу Координаційної Ради керівників підприємств, що займаються зв`язком і телекомунікаціями в Санкт-Петербурзі і області.
Влітку 1999 року Леонід Рейман одночасно входив до ради директорів десяти комерційних компаній, таких як "МКБ Станкінбанк", "Петерстар", "Транстелеком", "Нева лайн", "ДельтаТелеком" та ін.
міністерські пости
З 30.06.1999 року Леонід Рейман - статс-секретар і перший заступник глави російського Держкомітету з телекомунікаційного обладнання.
З 27.08.1999 він зайняв пост голови цього комітету.
Відео: Маршал Жуков. До і після Перемоги (2016)
12.11.1999 у зв`язку з перетворенням Гостелекома в російське міністерство, яке курує зв`язком і інформатизацією, його призначили туди міністром.
З 15.11.1999 р він увійшов в Колегію Росагентства по системам управління, а з 27.01.2000 року - в Колегію державних представників в "Громадському російському телебаченні".
18.05.2000 р президент РФ видав указ про призначення Реймана на пост міністра зв`язку і інформації в кабінеті міністрів, яким керував Михайло Касьянов.
З 13.06.2000 року його включили в урядову Комісію, що займається військово-промисловим комплексом.
У червні того ж року його обрали головою до ради директорів "Связьинвеста".
З листопада 2003 року Реймана призначили на посаду голови в раду "ІНТЕРСУПУТНИК" (Міжнародна організація космосвязі).
Відео: Заборонена історія Адольфа Гітлера - 01/27 - Дитинство, юність і Перша світова
У березні 2004 року у зв`язку зі скасуванням російського Міністерства зв`язку, його затвердили на пост першого заступника міністра з питань транспорту і зв`язку Ігоря Левітіна.
20.05.2004 року президентським указом була створена нова структура, яка отримала назву Міністерства з інформаційних технологій і зв`язку, очолив яку Рейман.
Участь в урядових комісіях
11.06.2004 р він увійшов до комісії, що займається військово-промисловими питаннями, в тому ж місяці його ввели в Морську колегію, створену при російському уряді.
В наступному місяці відбулося його призначення на пост голови російських частин в Змішану Українсько-Ізраїльську комісію торгово-економічного співробітництва і в Міжурядову Російсько-Норвезьку комісію, що відає економічним, промисловим і науково-технічним співробітництвом між цими державами.
У тому ж місяці він став головою Держкомісії радіочастот.
У вересні 2004 Реймана включили в якості заступника керівника до Міжвідомчої робочої групи, яка готувала введення на території Росії оновленої паспортно-візової документації.
З травня 2005 він очолив російську частину Венгеро-Російської урядової комісії з питань економічного співробітництва.
Рейман Леонід Дододжоновіч, корупція
31.08.2005 Генеральною прокуратурою Російської Федерації було порушено справу на сайт "Компромат.Ру" за фактом наклепу на Л. Реймана.
Приводом послужила стаття, опублікована на цьому сайті якимось Климом Андрєєвим, де автор намагається розібратися в "витоках добробуту Реймана", Називаючи його "почесним підпільним російським мільярдером".
У статті стверджується, що, будучи заступником голови в "Петербурзької телефонної мережі", Рейман отримав хабар в розмірі одного мільйона доларів, яку дав закордонний бізнесмен Ентоні Джорджіу.
У цього іноземця нібито є розписка, де він зобов`язувався перевести 1 400 000 доларів США на банк Credit Suisse на рахунки, що належать Рейману.
Це дозволило Джорж стати власником контрольного пакета акцій альтернативного петербурзького оператора зв`язку "Петерстар". Автором стверджувалося, що відомості про наявність цієї розписки згадувалися в матеріалах суду Британських Віргінських островів, коли розглядалася справа по "Мегафону". Іноземний підприємець брав участь на цьому слуханні на стороні "Альфи".
Але значущих доказів автор статті не представив, що дає підстави називати публікацію всього лише домислами.
Проблеми з "Коммерцбанком"
Біографія Леоніда Реймана після входження його в листопаді 2005 року в Урядову комісію з інвестпроектів, стала досить часто захмарюватися різними скандальними ситуаціями, пов`язаними з корупційною діяльністю.
Зокрема, 05.12.2005 року йому довелося прокоментувати гучну інформацію в зарубіжному виданні Wall Street Journal про те, що у німецької прокуратури, яка розслідує махінації в "Комерцбанку", Є підозри, що Рейман причетний до операції з незаконного виведення в офшорні зони російських телекомунікаційних державних компаній.
Автори публікації стверджували, що франкфуртська прокуратура вважає Реймана основним фігурантом у кримінальній розслідування, пов`язаного зі створенням схем виведення коштів і активів з держкомпаній Росії.
Представником прес-служби російського Міністерства з інформаційних технологій і зв`язку ця публікація була оцінена як "невдала замовна кампанія", І від видання зажадали принести в зв`язку з цим вибачення.
Також було заявлено, що обвинувачений в злочинному зв`язку з Рейманом "Коммерцбанк" і раніше підозрювався в незаконних акціях, пов`язаних з російськими справами, проте "розслідування місячної давності підтвердило законність і легальність угод цієї фінансової структури".
Скандальна ситуація з IPOC
У самому початку 2006 лондонський Таємний суд проводив слухання за позовом, поданим фондом IPOC. Адвокатом Джеффрі Гальмондом був на цих слуханнях представлений документ, на якому була печатка якоїсь бухгалтерської структури. Зміст цього документа свідчило про наявність можливості у Реймана увійти в число бенефіціарів IPOC.
За словами датського юриста, бухгалтерам була відома інформація в повному обсязі, тому їх висновок є помилковим. За його запевненням, в бенефіціари IPOC Рейман ніколи не входив і не увійде.
Гальмондом говорилося про те, що в 1996 році він мав намір налагодити з Рейманом партнерські відносини і вів підготовку необхідних документів, поки Рейман ще не був в уряді.
Виходячи з цих документів, у Реймана була можливість стати вигодонабувачем трастової компанії Meridium, що володіє МегаФоновскій акціями.
показання Хаузенштайна
На слуханнях від Хаузенштайна була отримана інформація, що в 2001 році Гальмонд відгукнувся про Рейманом як про економічний бенефициаре трасту Meridium.
Хаузенштайном була переказана на суді суть деяких документів, які були вилучені ліхненштейнскімі поліцейськими в Bank von Ernst, а також в офісі однієї юридичної фірми.
Гальмондом було визнано, що з боку його датської юридичної фірми влітку 2002 року було направлено лист до Ліхтенштейну в одну з банківських структур, де Реймана згадують як "кінцевого акціонера-бенефіціара" IPOC, а також "економічного бенефіціара" ряду фірм, що знаходяться під контролем Гальмонда.
Як запевняє останній, це стало результатом помилки його співробітників.
Гальмондом також оскаржувалися дані, надані одним із членів ради директорів IPOC. У них йдеться про внутрішній меморандумі, де, за словами Гальмонда, Рейман проходить як "економічний бенефіціар" декількох трастових фірм, з яких в подальшому виникла IPOC.
У той же час Хаузенштайном підкреслено, що у нього немає однозначних достовірних даних про те, що саме Рейман - власник IPOC International Growth Fund Ltd і афілійованих з цим фондом структур.
Реакція Реймана на слухання в Таємного лондонському суді
Через прес-службу Мінінформзв`язку Рейман в січні 2005 року прокоментував проблему з IPOC наступним чином: "У цій ситуації Джеффрі Гальмонд не може бути звинувачений, так як їм неодноразово раніше підтверджувався той факт, що я не бенефіціар IPOC і компаній, афілійованих з цим фондом".
З приводу співробітників, зауважив Леонід Рейман, біографія яких забруднена нанесенням шкоди діловій репутації власній фірмі, має бути прийняте відповідне рішення самою компанією.
Розвиток ситуації з IPOC
Навесні 2006 в Арбітражному трибуналі під егідою цюрихский Міжнародної торгової палати було відмовлено в задоволенні позову, в якому IPOC виставляв вимоги про визнання за ним законної власності на 77,7 відсотка пакету МегаФоновскій акцій, що належали Altimo.
У матеріалах рішення арбітражного трибуналу згадується так званий "свідок №7".
Арбітражем було визнано незаконним та обставина, що в 2001 році частка "центрального телеграфу" була розмита в "ЦТ-Мобайл" з п`ятдесяти одного відсотка до одного.
У той період "ЦТ-Мобайл" було випущено дві додаткові емісії, викуплені LV Finance. "центральний телеграф" послався на брак коштів і не став викуповувати акції.
У постанові Арбітражного трибуналу зазначено, що Свідком №7 здійснювалося керівництво угодами, які в кінцевому рахунку привели до розмивання. Він організував ці угоди таким чином, що частина власності була незаконно привласнена, що є кримінально караним діянням.
У подальших матеріалах про свідків №7 згадується, як про бенефіціарним власника IPOC і в той же час голові в раді директорів "Связьинвест".
З 2000 р на даній посаді перебував Рейман.
Наслідки для Реймана
Як не дивно, особисте життя Леоніда Реймана після рішення Арбітражу в Цюріху анітрохи не змінилася.
У травні 2006 року його призначили на посаду заступника голови в Урядову комісію з телерадіомовлення, потім він увійшов до складу Урядової комісії, що займається вдосконаленням взаємодії структур виконавчої влади федерального рівня з суб`єктів РФ.
