Володимир устинов: біографія, професійна діяльність
Відео: Іван Бабушкін (2 серія) (1985) фільм
У період з 1999 по 2006 р Устинов Володимир Васильович був генеральним прокурором РФ. З червня 2006 по травень 2008 рр. - Міністром юстиції Російської Федерації, а потім повноважним представником президента в Південному окрузі. Володимир Васильович - перший російський генпрокурор, обраний на 2-й термін.
родина
Володимир Васильович Устінов, біографія якого описана в даній статті, народився двадцять п`ятого лютого 1953 в Хабаровському краї, в м Ніколаєвську-на-Амурі. Коли йому було 6 років, батько отримав переклад по роботі в Краснодарський край. Туди ж він і перевіз сім`ю. У Володимира Васильовича є старший брат. Він і батько працювали прокурорами.
Освіта і армія
Після закінчення середньої школи Володимир влаштувався працювати на Кореновский цукровий завод токарем-інструментальником, поки його не призвали в армію. Служив він з 1972 по 1974 рр. Після того як повернувся з армії, Володимир Устинов вступив до Харківського інституту на юридичне відділення і закінчив його в 1978 р Після він захистив кандидатську в Московській академії на тему, пов`язану з боротьбою з тероризмом.
Кар`єра
Після закінчення Харківського інституту Володимир Васильович влаштувався стажистом в прокуратуру. Потім він швидко піднявся по кар`єрних сходах: став спочатку простим, потім старшим помічником прокурора в Кореновському районі. У 1983 р Устинов В. В. був призначений заступником прокурора в Донському р-ні, а пізніше - прокурором Гульчевского р-ну.
Відео: Саті Співакова. Я не хочу стати старіючої дружиною диригента!
У 1985 році Устинов був призначений на цю ж посаду в Хостинском р-ні Сочі, а потім його перевели в Сочі на посаду прокурора. З 1994 до 1997 рр. Устинов Володимир Васильович був керівником генпрокурора РФ, а потім був призначений першим заступником прокурора Краснодарського краю
Переклад в Москву
У 1999 р Устинов був призначений на посаду генпрокурора РФ і отримав переклад в Москву. Трохи пізніше, в цьому ж році, він почав виконувати обов`язки генпрокурора Росії. У 2000 р він вже був ним призначений офіційно і увійшов в Рада безпеки РФ.
Відео: Іван Бабушкін (3 серія) (1985) фільм
У 2005 р Володимир Васильович був затверджений на посаді генпрокурора ще на п`ять років служби. Але в 2006 р Рада Федерації Росії отримав і задовольнив прохання Президента Росії звільнити Устинова В. В. з посади за його бажанням. З 2006 р Володимир був призначений Міністром юстиції Росії після відставки Фрадкова М. Є. Але в 2008 р Володимир Васильович був відсторонений від займаної посади. З травня цього ж року Устинов Володимир Васильович - повноважний представник президента Росії в Південному окрузі.
Діяльність Устинова на посаді Генерального прокурора РФ
З 1998 по 1999 рр. Володимир Васильович був на посаді заступника генпрокурора Росії. Він керував управлінням з нагляду за дотриманням федеральної безпеки і міжнаціональними північнокавказькими відносинами. Завдання було непростим: потрібно було домогтися дотримання закону в складній регіональної обстановці.
Прокурори боролися з бандитами і тероризмом, відновлювали законність в Чечні. Велика частина проблем вирішувалася завдяки принципам Устинова. Він особисто приєднувався до багатьох складним розслідуванням і проводив прокурорські перевірки.
Володимир Устинов - перший з начальників правоохоронних органів, що сформував управління Генпрокуратури в нових округах і призначив заступників, які курують їх роботу. Головною поставленим завданням було створити єдину правову державну сферу шляхом приведення регіональних правових актів у відповідність з федеральними законами і Конституцією РФ.
У 2000 р Володимир особисто керував розслідуванням загибелі в Баренцевому морі російської атомної підводного човна «Курськ». Устинов В. В. не тільки був присутній на піднятті зруйнованого судна, але і розповів про причини катастрофи. Він же розслідував теракти в Волгодонську і Москві, вів справу В. Гусинського і «Медіа-Моста», а також Я. Голдовського про захоплення «Норд-Осту» і «Сибура».
Володимир Устинов змусив всіх начальників прокуратур підтримувати держзвинувачення в процесах, якщо вони викликають суспільний резонанс. Причому він подав усім приклад. У 2001 р Володимир Васильович виступав в ролі державного обвинувача у справі Радуєва, чеченського терориста, який захвалили в 1996 р кизлярської лікарню і взяв в Первомайському заручників.
Також в число гучних справ, якими займався Володимир Васильович, увійшли «ЮКОС» і переслідування Юлії Тимошенко, екс прем`єр-міністра України. У 2001 р, коли злочинцями був захоплений в Невинномиську автобус з людьми, Устинов В. В. з представником президента Росії пропонували в обмін на них випустити заручників.
За часів Володимира Васильовича генеральна прокуратура зіграла значну роль в перерозподілі власності. Під слідство потрапив Березовський, який все ж зміг виїхати до Великобританії. А Лебедєв, Ходорковський були засуджені в 2005 р Співвласникам компанії «ЮКОС» (Л. Нєвзліну, В. Дубову і М. Брудно) вдалося виїхати з країни.
Діяльність Устинова Володимира Васильовича, яку підтримав Володимир Путін, змусила всіх інших впливових і великих власників бізнесу стати до держави набагато лояльніше.
Особисте життя
Устинов В. В. вступив у шлюб з Надією Олександрівною, яка в даний час є домогосподаркою. У них народилися син Дмитро і дочка Ірина. Син працював в адміністрації Президента РФ і одружився з дочкою віце-прем`єра І. Сєчіна. Дочка Володимира Устинова, Ірина, є помічником прокурора в Хостинском районі м Сочі, в якому і проживає.
Нагороди та звання
Закритим указом Президента РФ в 2001 р Устинов В. В. був нагороджений за героїзм і мужність, які він проявив під час виконання спецзавдання, отримав звання Героя Росії і особливу відзнаку - медаль «Золота Зірка».
Володимир Устинов нагороджений багатьма медалями, а також орденами. серед них:
- "За заслуги перед Вітчизною" (Третього і четвертого ступеня);
- два ордена Мужності;
- орден Олександра Невського;
- Св. Князя Дмитра Донського першого ступеня;
Устинов В. В. - дійсний радник юстиції (1, 2 і 3 класу) і Російської Федерації, доктор юридичних наук, почесний працівник російської прокуратури, член Асоціації правників України. Він отримав премію «Людина року» від біографічного інституту та Національну премію Петра Великого.
