Актор анатолій солоніцін: біографія, фільмографія та особисте життя

Анатолій Солоніцін - чудовий и очень відомій актор радянського кіно. ВІН знімався у фільмах, Які увійшлі в Золотий фонд кінематографії СРСР. Неймовірно талановитий, всегда творчо налаштованих артист знімався у найзорянішіх, іменітіх и культових режісерів того часу. ВІН працював з Алов и Наумова, Абдрашідовім, Губенко та Зархі, Михалковим и Лариса Шепітько, Герасимовим и Панфіловім. Мало хто актори могут ЦІМ похвалітіся.

чудовий прадід

Народився Анотолій Солоніцін в 1934 году в невеликі містечку Бєлгородської, что в Горьківської області. Рід Солоніцінім уявлень декількома поколіннямі російської інтелігенції. Прадіда - Захара Солоніцінім - називали «Ветлузького літописцем», после него залиша кілька книг. Зберігся и его автопортрет, написаний маслом на полотні. ВІН БУВ НЕ только літописцем, а й богомазом, тобто іконопісцем, и й достатньо «знатних». За Вільні думки про необходимость перебудови держави, Якими ВІН ділівся зі своим другом, Який поїхав до Парижа, Захар Солоніцінім БУВ вигнання з монастиря. Засновник лагодження Зотов, ВІН Щодня ходив до церкви в Таншаево по прорубаній їм же самим дорозі в лісі, яка збереглася и звет в Народі «Захарова стібка».

Відео: Дмитро Бджола .. Прекрасний и талановитий актор ..

Наступні представник дінастії інтелігентів

Незвичайна ЛЮДИНОЮ БУВ и син его - сільський лікар Федір Солоніцін. Чи не кожного провінційного лікаря пріймають в Нью-Йоркської гіпнотічній суспільство. Лікар, Який володів рідкіснім даром лікування людей с помощью гіпнозу, помер у віці 45 років, рятуючі односельчан від тифу. Всі представник потужного роду, як и сам Анатолій Солоніцін, були подвижниками: Повністю віддаючісь улюбленій делу, смороду не шкодували себе анітрохі. Батько чудовим Виконавця роли Андрія Рубльова в Далекі 50-і роки працював редактором газети «Богородская правда», потім талант его помітілі, и ВІН ставши відповідальнім секретарем газети «Горьковская правда», а потім и власним кореспондентом «Известий».

Перші кроки на акторська терені

Анатолій Солоніцін при народженні получил имя Отто. У ті роки дітей часто називали іноземними іменамі: Інтернаціоналізм БУВ популярністю. Альо майбутнього знаменитого артиста назвали конкретно в честь Отто Шмідта, керівника полярної Експедиції. А потім німецькі імена асоціюваліся з гітлерівцямі, и хлопчик попросивши назіваті его Анатолієм, хоча в паспорті ВІН назавжди залишавсь Отто. Художня самодіяльністю Анатолій захопівся в городе Фрунзе, куди перевели батька. Незважаючі на ті что за плечима у хлопчика БУВ технікум и спеціальність слюсаря-інструментальніка, в новому городе Анатолій уходит в 9-й клас и активно займається в театральному гуртка. І так славно це виходе, что его стали запрошуваті з виступа в Різні встанови міста. І мрія стати актором міцніла.

Свердловська «Альма-матер» и початок професійної ДІЯЛЬНОСТІ

Коли чітаєш про ті, Які видатні артисти не Надходить в престижні Столичні театральні Вузі з вироку «профнепрідатність», то почінаєш поневоле заміслюватіся про компетенцію приймальної КОМІСІЇ. Аджея Тричі відкінутій нею Солоніцін Анатолій Олексійович буквально через кілька років сам уже давав уроки майстерності студентам. Третя невдало спроба вступу в ГИТИС заставил Солоніціна відправітіся в Свердловськ. Щоб не втрачати ще рік, Анатолій Олексійович успешно складає міжнародні по в студію при Свердловськ драматичному театрі, яка Щойно відкрілася. После ее Закінчення актор залішається в Свердловську театрі.

Тут же, в цьом місті, ВІН отрімує свою дере, но головну роль в короткометражці Гліба Панфілова. Картина «Справа Курта Клаузевіца» булу кинодебютом молодого режисера Свердловської кіностудії. Так Вийшла, что дерло режисером, которого зустрів актор Анатолій Солоніцін, БУВ чудовий Гліб Панфілов.

На шляху до Зоряної роли

А головні у творчій долі актора став Андрій Тарковський. Анатолій Олексійович заради цікавої роли, які не заміслюючісь, міняв міста и театри. Вихід в ті роки товстий журнал «Искусство кино», в якому щомісяця друкувалися сценарії. Солоніцін прочитавши «Андрія Рубльова» и рвонув до Москви. ВІН відчував, что може і повинен зіграті Цю роль. Его Незвичайна и відповідна в даного випадка зовнішність, та й талант настолько Переконайся Тарковського в необхідності зніматі самє его, а не Вже ЗАТВЕРДЖЕНЕ постановою Кабінету Міністрів Станістлава Любшина, что режисер Пішов наперекір всьому художній раді. Для того щоб розвіяті останні сумніві в правільності Вибори, Андрій Тарковський звернув до фахівців з Давньоруська мистецтва з харчуванням, хто з двадцяти акторів, фотографии якіх ВІН Надав, найбільше, на їхню мнение, відповідає образу Андрія Рубльова. Відповідь булу одноголосний - Анатолій Солоніцін. Фільмографія его, что налічує до кінця життя 46 прекрасних робіт, булу коронована цієї Другої, неперевершений потім ніякий Інший кінороллю.

Робота з А. Тарковського

Фільм Вийшов в 1966 году и прініс Солоніціну Всесвітню славу. Андрій Тарковський як кращий іноземний КІНЕМАТОГРАФІСТ БУВ удостоєній фінською кінопремії «Юссі». Вже позначають, что поганих, провальних ролей у актора НЕ Було - ВІН БУВ очень талановитий и одержимий професією. Альо на пам`ятних дошку и на могильному камені Солоніцін збережений в образі Андрія Рубльова. Робота над цією рол змінила погляди артиста на много речей, в тому чіслі и на релігію. Для режисера ж ВІН ставши своєріднім талісманом - Анатолію Олексійовічу знявся потім в Усі его фільмах, кроме «Ностальгії», В якій через смертельну хворобу Солоніцінім головну роль виконан Олег Янковський. Даже в «дзеркалі» актор БУВ зайнятості в спеціально для него прідуманої роли переходжу. Треба окремо відзначіті роботи у фільмах его кумира. ВІН Створив Незабутні образи доктора Сарториуса у фільмі «Соляріс» (1972 рік) и письменник в «Сталкера» (1979).

улюблений письменник

Солоніцін проживши коротке життя - Йому Було Всього 47 років. ВІН БУВ очень порядна, відданім, чесну ЛЮДИНОЮ, прекрасним партнером, Розумниця з чудовим почуттям гумору, справжнім, в чеховської трактуванні цього слова, російськім інтелігентом. Улюблений письменником у него БУВ Достоєвський. Для того щоб віконаті роль автора в невдалої екранізації «Ідіота», артист готов БУВ сделать пластичну операцію. Коли Тарковський Запитай у него, кого ВІН буде зображуваті потім з особою Федора Михайловича, Солоніцін відповів, что потім, после цієї роли, Йому играть НЕ буде кого и нема чого. І ВІН в 1980 году Дійсно зіграв коханого класика у фільмі «26 днів з життя Достоєвського» режисера Олександра Зархі. Роль принесла Йому "срібного ведмедя" на "Берлінале".

театральні підмосткі

Анатолій Солоніцін, біографія которого різко змінілася после роли Андрія Рубльова и Знайомство з Андрієм Тарковський, становится, по суті, кіноактором. Последнего его театральною рол БУВ Гамлет, свячень на сцені Ленкому все тім же Андрієм Тарковський. Цю роль Солоніцінім зіграв в грудні 1976 року. ВІН служив в драматичних театрах Москви, Ленінграда, Свердловська, Мінська, Новосібірська и Талліна. І на сцені ВІН Створив кілька незабутніх образів. Кроме віщезгаданого Гамлета, театральною подією стала роль у віставі за п`єсою Леоніда Андрєєва «Той, хто отрімує ляпас», поставленої Арсенієм Сагальчіком. Заради неї А. Солоніцін на годину переїхав в Таллінн.

Робота з іншімі режисерами

У кіно Краще були его роботи у Гліба Панфілова у фільмі «У вогні броду немає» и у Микити Михалкова в картині «Свій среди чужих». Чудово зіграв ВІН у Лариси Шепітько в «Сходженні» и у Олексія Германа в «Перевірці на дорогах». Прекрасні були віконані ним роли в «анютиними дорозі» и в Герасімовській «Любити людину». Окрему нішу займає его робота у фільмі Володимира Шамшуріна «У Блакитному степу», зняти в 1969 году. Справа не в тому, что ВІН чудово зіграв роль козака Гната Крамського, а в тому, что на зйомки цієї картини ВІН захворів на запалений легенів. Будучи одержимий роботів, Анатолій Олексійович продовжував зніматіся НЕ долікувавшісь, что и прізвело Згідно до трагічніх подій - раку легенів.

Остання значний роль

Актор Анатолій Солоніцін, біографія которого в ЦІ роки булу Насіч Улюблений робот и любов`ю, на здоров`я свое не звертає особлівої уваги. Про степень занедбаності хвороби дізналіся Випадкове. У +1981 году ВІН знімався у В. Абдрашідова в картині «зупинивсь поїзд». За сюжетом его герой журналіст Малінін їде на коні. Актор, що не втрімавшісь в сідлі, при падінні сильно забивши грудей. У лікарні во время Огляду віявляють рак легенів, а в Першому медичному інстітуті, куди актор БУВ терміново доставленого, виявило, что метастази ширше Вже и на хребет, и процес Зупинити Неможливо. Робота в цьом фільмі становится последнего значний кінороллю. У цьом ж 1981 году А. Содоніцін отрімує звання Заслуженого артиста РРФСР.

Відео: Любити людину (1 серія) (1972) Повна версія

Хвороба и смерть

Дуже ускладнено хвороба звістка про ті, что фільм «Ностальгія» его кумир Вже знімає в Италии, а Жадана роль віддана Олегу Янковська. Більш того, А. Тарковський НЕ знайшов ні сил, ні часу попрощатіся зі своим вміраючім «талісманом», хоча живий в безпосередній блізькості. Анатолій Олексійович наказав зняти портрет Тарковського зі стіні. Існує ж прислів`я про ті, что людина, яка зРаду одного, чи не заміслюючісь, зрадь и Батьківщину. Але, очевидно, певні творчі особистості знаходяться над такими Поняття, як Вірність и зраду. Хвороба актора стала прогресуваті, но помер ВІН міттєво, не зазнається страшних болів - ВІН поперхнувся кашею, якої его годувать доглядальниця. Поховань актор на Ваганьковському кладовіщі.

Особисте життя

Улітку 1982 року через життя Пішов геніальний Анатолій Солоніцін. Особисте життя актора булу НЕ менше Насіч, чем творча. Анатолій Олексійович БУВ одружений Тричі. У іншому шлюбі у актора народилася дочка Лариса, яка з 2014 року працює директором Музею кіно. Син Олексій, народжений в третьому шлюбі, спочатку НЕ Пішов по стопах батька. Альо зараз и ВІН працює в кіноіндустрії. Так что творча Династія триває. Частка Анатолія Олексійовіча чудово описана в творі его молодшого брата письменника Олексія Солоніціна, Пожалуйста назівається «Повість про старшого брата».