Актор театру и кіно дворжецькій вацлав янович: біографія, фільмографія, особисте життя і цікаві факти
Про нього говорили, что ВІН є актором за покликання. Своєї професії ця людина залишавсь вірний все життя. Дворжецькій Вацлав БУВ НЕ только талановитим ліцедієм. ВІН володів такими найважлівішімі и рідкіснімі сегодня якости, як благородство и велікодушність. Кроме того, цею обдарований ліцедій стійко переносити всі Життєві негаразди и удари долі. Дворжецькій Вацлав МАВ Величезне силу Волі, Завдяк чому ВІН НЕ только сам не падав духом, а й стежа за тім, щоб його друзі и колеги по цеху Ніколи НЕ піддаваліся смутку.
Прімітній тієї факт, что актор НЕ БУВ улюбленцем долі: вона підготувала Йому тяжкі випробування.
роки юності
Вацлав Дворжецькій, біографія которого буде цікава для багатьох, є уродженцем української столице. ВІН народився 3 серпня 1910 року в родіні польських дворян. Коли хлопчікові віповнілося Вісім років, его віддалі Вчитися в гімназію. Через два роки Дворжецькій Вацлав ставши відвідуваті трудову школу.
Через Деяк годину Майбутній актор поповнити ряди комсомольської организации, но в 1925 году ВІН БУВ віключеній з неї через «спеціфічного» СОЦІАЛЬНОГО походження.
У період з 1927 по 1 929 роки юнак пізнає ази АКТОРСЬКОЇ майстерності в місцевому драматичному театрі. Дворжецькій Вацлав такоже вірішує вступаті до Київського «ПОЛІТЕХ» и в підсумку становится студентом цього вузу.
Незабаром молода людина проявляє Інтерес до антірадянської суспільну групу під назв «ГОЛ» (група звільнення особистості) и становится ее членом.
ПОСИЛАННЯ
Природно, представник новой власти не могли пройти Повз такого Захоплення Нащадки польських дворян, и Дворжецькій Вацлав Янович потрапляє в табір. Ціліх сім років (з 1930 по 1937 рр.), На засланні, ВІН прокладає Залізничне полотно.
Однако потяг до ліцедійства в Нових условиях у актора НЕ пропадає: после віснажлівої роботи ВІН відвідує місцевий табірній храм Мельпомени під назв «Туломская театральна експедиція». ВІН БУВ Створений спеціально для того, щоб підняті моральних дух трудівніків. Саме на его сцені Вацлав Дворжецькій зіграє свою Першу роль. Репертуар театру БУВ більш чем вражаючім: «Васса Желєзнова», «Без вини вінуваті», «Дон Кіхот». Незважаючі на всі Труднощі суворого режиму, актор НЕ Картал частку за тією відрізок життя, Який ВІН провів у засланні. Саме тоді ВІН много дізнався и много чего зрозумів. Дворжецькій Вацлав Янович згадувать, что именно ті, хто приходив на постановки «Туломской театральної Експедиції», були найвдячнішімі глядача, велика частина з якіх Ніколи и не бачила вистав. «Храм Мельпомени об`єднував людей всех мастей», - заявляє актор.
Повернення додому и поиск самореалізації
Табірне життя для нащадків польських дворян закінчілася в 1937 году, и Вацлав Дворжецькій Нарешті вірушає до свого рідного Києва. Однако тут продовжіті театральну кар`єру Йому НЕ вдається.
Ніхто НЕ Хотів Бачити у своїй трупі актора з кримінальним минулим. Вацлав Янович Зробив Спроба влаштуватіся в провінційній театр міста Біла Церква, но вона такоже НЕ увінчалася успіхом: політв`язень БУВ неугодних тамтешньому режісерові.
Дворжецькім довелося влаштовуватіся на роботу нема за фахом. Близько місяця ВІН працювати в вагоповірочні майстерні в населеному пункті Баришівка Київської області.
Однако незатребуваній актор Вацлав Дворжецькій розумів, что его справжнє покликання - це театр. ВІН вірушає до Харкова, де Йому Нарешті посміхається фортуна: Нащадки польських дворян беруть в трупу робітнічо-селянського театру № 4. Допоміг у працевлаштуванні Дворжецького сам начальник управління культури. Однако Довго попрацюваті в цьом храмі Мельпомени Йому не довелося, оскількі чиновник, Який з`явився «протеже» Вацлава Яновича, БУВ звільненій, и актор БУВ змушеній шукати нове місце роботи.
Роботи в театрі
Частка закидала Дворжецького в найрізноманітніші провінційні театри, и в кожному з них ВІН демонстрував всю багатогранність свого таланту. ВІН працював и в Омську, и в Таганрозі, и в Саратові, и в Нижньому Новгороді ...
Йому були підвладні абсолютно різнопланові образи: Вацлав Янович блискучії перевтілювався в коміків, героїв, трагіків. После цього, помітівші его талант, режисерів московських театрів стали кликати его до себе. Однако маестро НЕ поспішав прійматі їх запрошення.
знову табору
У +1941 году актор знову потрапляє на заслання и проведе в ній ціліх п`ять років. Альо ВІН НЕ падає духом и вірішує продовжуваті займатіся своєю Улюблений делом. Під Омському (куди его заслали) ВІН створює концертний колектив и вместе с ним ставити номер «Дядя Клим», в якому перед Глядач піднімаліся жіттєво Важливі і Актуальні питання. Всього Дворжецькій взявши участь в 111 театральних постановках, перевтілівшісь в 122 образу. У +1978 году ВІН все-таки погоджується Увійти до складу трупи столичного театру «Современник», но через деяки годину їде з Москви.
Роботи в кіно
Запам`ятовуються виявило роботи маестро НЕ только в театрі, а й у кінематографі. Вацлав Дворжецькій, фільмографія которого налічує прежде 90 кінострічок, Вперше Вийшов на знімальній майданчик, коли Йому Було далеко за п`ятдесят. Це булу картина «Щит и Меч» (Володимир Басов, 1968). Актор МАВ перевтілітіся в високопосадовців співробітніка абверу Лансдорфа, и ВІН блискучії впорався з поставленим завдання.
Такоже радянський глядач високо оцінів майстерність ліцедія в кінострічках: «Кінець Любавін» (Леонід Головня, 1971), «Червоне и чорне» (Сергій Герасимов, 1976), «Улан» (Толомуш Океев, 1977). Безумовно, Вацлав Дворжецькій, фільми за участю которого увійшлі в Золотий фонд вітчізняного кіно, БУВ затребуванім актором. Такі шедеври, як «Угрюм-ріка» (Ярополк Лапшин, 1968), «Десь плаче іволга» (Едмон Кеосаян, 1982), «Забута мелодія для флейти» (Ельдар Рязанов, 1987) сегодня улюблені Глядач як Ніколи.
Особисте життя
Вельми неоднозначно Складанний у маестро взаєміні з протилежних статтю. Чи вважать себе щасливою ЛЮДИНОЮ Вацлав Дворжецькій, особисте життя которого склалось далеко не по стандарту? ВІН стверджував, що так.
Зі своєю дерло дружиною - балериною Таїсією Рей - ВІН познайомівся в Омську. У шлюбі з актором прима народила сина Владислава.
Коли частка в воєнні роки повторно Відправила его в таборі, у Дворжецького трапівся роман з вільнонайманою служити, яка народила Йому дочку Тетяни. После Закінчення Війни Вацлав Янович возвращается Із заслання до Омська. Его перша дружина, дізнавшісь про зраду Чоловіка, розріває з ним стосунки.
Однако перешкоджаті подалі спілкуванню батька и сина балерина не стала. Коли Дворжецькій увійшов до складу трупи Омського драмтеатру, ВІН закохується в молоду Випускниця ГИТИС Ріву Лівіте, яка потрапляє в обласній сібірське місто з розподілу. Через Деяк годину дівчину-режисера віклікалі «на килим» члени місцевого міськкому партии и после проведеної виховної Бесіди настійно рекомендувалі, щоб вона Припін усілякі отношения з політв`язням.
Однако на качана 50-х закохані узаконили стосунки и переїхалі в Саратов. Там смороду влаштуваліся на роботу в місцевий храм Мельпомени. Разом з ними на берег Волги відправляється син Владислав. Через Деяк годину ВІН вірішує жити самостійно и Надходить у військове училище. Згідно ВІН Прийма решение зніматіся в кіно. У 1960 году у Вацлава народжується син Євген.
смерть
Дворжецькій Вацлав Янович, діти которого стали відомімі акторами, Пішов з життя 11 квітня 1993 року. Поховань маестро на Бугровский кладовіщі, в Нижньому Новгороді.
